Глава 22. Стася. Дія і реакція...

— Стій, — Вадим схопив мене за руку буквально в двадцяти метрах від лікарні.

Це мене дуже здивувало. Я ж спеціально виїхала дуже рано. Не хотіла говорити з ним після вчорашнього... Хотіла розібратися в усьому, обдумати, пошукати якесь рішення... 

— Відпусти мене, — прошепотіла, зазирнувши йому в очі.

— Скажи, хто він... 

— Відпусти! — я почала озиратися по сторонах. — Хтось може помітити і...

— Ти вчора закрилась у кімнаті! — він не відпускав мою руку. — Не поговорила зі мною нормально, що мені залишалося?! А зранку так взагалі пішла до того, як я прокинувся! І чого це ти боїшся? Боїшся, що він побачить? — Вадим насупився. — Так нехай бачить! Ти — моя дівчина, і я не збираюсь тебе віддавати!

Саме в цей момент я побачила його. Олег якраз вийшов на доріжку в напрямку лікарні, і тепер ми були в нього на шляху. Серце забилось як скажене... 

— Олег Михайлович?... — шоковано сказав Вадим. — Ну ні, не може бути... 

Скориставшись його спантеличеним виглядом, я все ж висмикнула свою руку. І саме в цей момент наші з Олегом погляди зустрілись. 

Він виглядав... Дивно. Ніби не спав уночі. Невже через мене... Я була надто напористою?

— Вітаю, давайте швидше, а то запізнитесь, — сказав він до нас і пішов далі, навіть не послухавши відповідь...

Я хотіла кинутись за ним, але Вадим знов вчепився в мою руку. 

— Не вірю... — шоковано сказав він. — Він старий для тебе, не видумуй! Та й крім того, він наш викладач. Його звільнять, якщо дізнаються!

— Про що дізнаються? Що ти там собі в голові вже накрутив? — запитала я... пошепки, а сама дивилася в спину Олегу. — І він не старий! У нас різниця всього дванадцять років і...

— Ти зовсім втратила звʼязок з реальністю! Він мало не в півтора рази старший за тебе! — перебив він мене. — Я не програю такому, як він, — процідив Вадим крізь зуби. 

— Відпусти! — я сказала це голосніше, ніж планувала.... 

Аж Олег обернувся. Подивився на нас, побачив, що мене тримають за руку. І навіть зробив крок в нашому напрямку, але в цей момент Вадим нарешті відпустив мене. І тоді Олег зупинився і знов розвернувся в напрямку головного входу... Одразу ж зайшов всередину...

— У вас щось було...— сказав Вадим. — У тебе з ним, — він не питав, а стверджував. — Я вбʼю його!... — на цьому моменті Вадим мало не кинувся за Олегом, але тепер вже я схопила його за руку. Двома руками, щоб точно зупинити.

— Що ти робиш? — я озирнулася по сторонах. Якраз почали підходити й інші лікарі та студенти. — Не смій! У нас нічого не було... Але так, це він, він мені подобається! А я йому — ні. Він порядний. Не смій. 

— Порядні не крутять шашні зі студентками! — ми, здається, опанували новий різновид крику — крик пошепки. 

— Він нічого не крутить! — заперечила я в тому ж тоні. 

— В нього, здається, є дівчина!

— А ти звідки знаєш? — здивувалась я.

— Значить, ти теж знаєш! І все одно підбиваєш клинця... Я думав, ти не така...

— Це безглузда розмова, у нас з ним нічого не було, — нарешті сказала я. — Все, я йду в клініку! А сьогодні після роботи зберу свої речі і зʼїду!... — на цих словах швидким кроком пішла до входу. — Все одно не зможу жити на тій квартирі, нехай її знімали і мені!

— Стасю...— він одразу порівнявся зі мною. — Я не здамся. 

— Досить, я не хочу говорити про це... — я пішла далі коридором. 

Шукала його поглядом. Не хотіла, щоб він подумав щось не те. Не хотіла, щоб ревнував... 

— Стасю! — Вадим знов порівнявся зі мною. Вже не хапав за руку — просто йшов поруч. — Я серйозно! От побачиш... Зараз я розумію, що ти мені дорожче за репутацію і тому подібне. Тепер я не буду приховувати наші стосунки.

— У нас давно нема стосунків, я вже казала тобі, я зʼїжджаю, — я підійшла до ліфтів і викликала один з них.

— Навіть якщо він відповість... Він використає тебе, як ти не розумієш!

— Прямо, як ти? — я раптом подивилася йому в очі. І саме в цей момент ліфт перед нами відчинився.

Я зайшла всередину, Вадим юркнув за мною. 

Мовчав... Чомусь раптово замовчав. Дивився кудись в підлогу. А коли ми вже підʼїхали на необхідний поверх, і двері почали відчинятися, несподівано схопив мене за талію і поцілував...