Глава 8. Стася. Я не слабачка!

Цей поцілунок... Господи, як же довго я на нього чекала... Я не вірила, що це взагалі відбувається... 

— Пробач, — сказав, коли наші губи розімкнулись. — Я не міг зробити інакше. Я... Я просто не хочу, щоб все було як в універі.

Мої щоки палали. Він поцілував мене, він дійсно зробив це... Я вже й не сподівалась на це, а тут... 

— В якому сенсі?.. — незрозуміла я. 

Я взагалі не дуже розуміла, що відбувається. Точніше, я підозрювала, що Вадим просто хоче завести собі якусь нову дівчину і друзів, і я в цьому — лише перешкода. Саме так я подумала, коли побачила його з тими дівчатами. 

— В тому, що я не хочу, щоб всі думали, що хтось комусь допомагає, — він відвів погляд. 

Говорив щиро. Він дійсно переживав за це? Його гордість... Напевно, в це можна повірити. Це схоже на Вадима. Він не любить програвати, любить бути в усьому першим і тому...

— Але ти ж, я так розумію, все одно захочеш, щоб я знов допомагала?..

Я знала відповідь. Він просто знов хотів скористатися мною. Йому було це зручно. Було дуже боляче це розуміти. Але пелена дійсно спала через його вчинок. 

— Ні, — він похитав головою. — Не хочу.

Ці слова мене здивували. Я вже готова була нарешті повністю розійтись, але… 

— Я тобі не вірю, — я відвела погляд. 

Не хотілося знов втрапити в його тенета. Я надто сильно його кохала і розуміла, що навіть маленький прогрес зараз змусить мене здатись і знов танцювати під його дудку... Я просто не зможу йому відмовити, надто сильні почуття... 

— Не злись, — він поклав руку мені на щоку і зазирнув в очі. — Зробити вигляд, що ми — незнайомі, це було не спонтанне рішення. Можливо, треба було попередити тебе заздалегідь. Пробач. Але я подумав, що краще буде зробити так, як я зробив. Та й взагалі, уяви, це буде як маленька пригода. 

Він був таким ніжним і близьким, прямо як ніколи... Я так хотіла, щоб ми стали ближче, але ж не через сварки... Не тоді, коли я вже практично зневірилась. 

— Я думаю, нам краще розʼїхатись... — не вірила, що змогла це вимовити, але все ж я дійсно зробила це. 

— Стасю, — він взяв мене за руку однією долонею, а іншу поклав мені на щоку, довелось підняти очі і зустрітись із ним поглядами. — Будь ласка, не роби цього, я хочу бути з тобою.

Серце билось швидко-швидко. Слова, які я так хотіла почути, він сказав їх прямо тут і зараз. Він стояв переді мною, дивився мені в очі і не обманював. 

— Стасю, — він заплющив очі і знов потягнувся губами до моїх губ. І я здалась. 

***

— Вони дзвонять аж надто довго, — Вадим дивився на мій телефон. — Ну хочеш, я відповім за тебе? 

— Ні, — я похитала головою. Мені була незвична така увага від нього.

— Тоді просто візьми слухавку, нічого страшного не станеться, — впевнено сказав він. 

— Думаєш? — я відповідала зовсім невпевнено. 

— Так, — він кивнув. — Зроби це. Навіть якщо вони накричать чи щось таке, це не так вже й страшно. 

— Ну може ти й звик, що батьки на тебе лаються... — злегка роздратовано сказала я. Не хотілось брати слухавку, зовсім не хотілось. 

— Я просто звик казати їм правду, а не тягнути до останнього... І взагалі, при чому тут це, Стасю? — він зітхнув. — Просто покажи їм, що це твій вибір. Не будь слабачкою!

— Я не слабачка!

— Так, — він кивнув і якраз в цей момент телефон знов задзвонив. — Бери слухавку. Якщо що — я тут, з тобою. 

— Добре, — я зітхнула і все ж взяла телефон до рук. 

Натиснула на «відповісти» і приклала слухавку до вуха. 

— Тасю, ти цілий день не відповідаєш! — закричала мама. — Ти не прийшла на практику! Ми з батьком переживали, що з тобою щось сталось!

— Зі мною все в порядку, — тихо сказала я. 

— Чому ти не прийшла в клініку?! Там таке місце! Невже через того гуляку-Вадима? Він вмовив тебе? Казала ж, що нічого путнього з ваших стосунків не вийде! — емоційно продовжила вона. — Ще не пізно все переграти! Завтра ж щоб була на місці! Ми з батьком сказали, що ти погано себе почувала!

— Пробачте, але ні, — тихо сказала я.

— Що?! — перепитала мама. — Я тебе не чую! 

— Ні, — вже голосніше вдіповіла їй. — Я не хочу йти в приватну клініку. 

— Ми вже це проходили! Ти не сплюндруєш своє майбутнє, не будеш пахати на майже нульову зарплатню! — емоційно додала вона. — Слухайся батьків, ми все зробили так, як буде краще для тебе!..

— Ні, пробач мамо, ця розмова не має сенсу. Не дзвони мені поки що, бувай, — сказавши це, я вмить відбила виклик. 

На очі навертались сльози....

***
Привіт!

Хочу повідомити, що сьогодні діє максимальна знижка на мою книгу "Зіграй мою наречену. Наречена для боса". Це книга про боса, який просить підлеглу зіграти його наречену, щоб улестити батьків...)) 

А також підписуйтесь на мене, завтра вийде моя новинка в співавторстві =))) 
Вона буде БЕЗКОШТОВНОЮ!