Глава 3. Олег. "Раптом вона — та сама єдина?" і "Дівчата у формі медсестер — найкращі"

Дівчинка, вірогідно одна з наших інтернів, летіла красиво. Я хотів було допомогти їй, і, можливо, впіймати, однак мене випередили. Реакція хірургів дійсно неймовірна. 

— Спіймав! — задоволено сказав Ілля, притримуючи її.

Її блакитні очі дивилися на Іллю налякано і навіть шоковано. 

— Іллє, відпусти дівчинку, — я усміхнувся. 

— Я ж їй допоміг, я молодець! — сказав друг, але все ж відпустив її. 

— Дякую, — злегка почервонівши, сказала впіймана. 

— Проходьте до всіх, — запропонував я їй.

Насправді, я дуже не любив тих, хто запізнюється, і в будь-якій іншій ситуації навпаки б почав ставитись до неї гірше, бо відсутність пунктуальності — ознака поганого лікаря.

Однак почати нападки тут і зараз, та ще й перед Іллєю, який залюбки б вступився за молоду і симпатичну лікарку, я не хотів... Зазвичай моє перше враження рідко буває помилковим. Проте я вирішив, що дам їй ще один шанс, подивимось, що вона за лікар.

Коли дівчина увійшла всередину, Ілля подивився на мене і пограв бровами. Я закотив очі. Бачте, знайшов собі нову «жертву». Ну якщо вона не дурна, то не буде заводити романи там, де проходить інтернатуру. Такі штуки завжди закінчуються погано. 

— Дарма ти на мене так дивишся, — нарешті сказав друг. 

— Не роби дурниць, тебе вже головний лікар попереджав, — вирішив зробити хід конем. 

— А якщо це справжнє та щире кохання з першого погляду? — друг подивився на мене мало не з осудом, він любив перегравати в таких от наших діалогах. — Раптом вона — та сама єдина? І це все — початок нашої довгої, красивої і щасливої історії кохання?..

— Нагадай, будь ласка, чому ти став лікарем, а не актором? — я усміхнувся.

— Дівчата у формі медсестер — найкращі, — по-знавецьки сказав він.

— Тоді чому тебе постійно тягне на інтернів? — перепитав я, усміхнувшись. — Взяв би собі медсестру...

— Кохання така дивна штука, що розумом його не обираєш....

— Аякже, знаю я, чим ти обираєш, — тепер моя усмішка перетворилась в посмішку. 

— Як тебе твоя дівчина терпить... Такого-то скептика? — він знову почав корчити гримасу. 

— Ходімо, на нас вже чекають, — я кивнув у бік кабінету з інтернами.

— Дивлюсь, очі відводиш, невже вона знову почала про свою клініку? — Ілля звісно що був в курсі нашої з Вікою ситуації. — А я говорив тобі, вона тобі не пара. У вас абсолютно різний підхід до життя!

— Інтерни, — спокійно нагадав я. 

— Нудний ти, — якось аж злегка ображено сказав Ілля, — От побачиш, що я мав рацію, я в таких речах добре розбираюсь! — на цих словах він нарешті прочинив двері. 

Я був радий, що він не став продовжувати цю розмову. У нас з Вікою все було добре. Вона мене точно кохала. Можливо, вогонь вже не горів так яскраво, але ми намагались йти одне одному на поступки, це нормально і навіть добре у дорослих і сталих стосунках. 

Спочатку Ілля, а потім і я, нарешті зайшли до аудиторії. 

— О, ось і ще два ваших викладачі, — наш головлікар, Валерій Степанович, вказав на нас рукою. — Це — Олег Михайлович, наш головний лікар-викладач діагност, та Ілля Віталійович, головний хірург. Якщо з хірургією все відносно зрозуміло, всі ви вже знаєте, хто йде на хірургію, то з діагностикою складніше. Олег Михайлович зазвичай обирає всього декількох учнів на рік, та й, будемо відверті, не кожен з них має сили довчитись на диплом, — він подивився на мене злегка суворо. — Але він справжній спеціаліст, і я сподіваюсь, що серед вас знайдуться сміливці, які зацікавляться діагностикою. Він буде вести для вас також загальні практики з діагностики, але сміливці отримають більш індивідуальний підхід. Тепер дам їм слово. Ілля Михайловичу? 

— Вітаю всіх, — серйозно сказав Ілля. — Мене звати Ілля Віталійович, але я не проти, якщо ви будете звертатись до мене просто Ілля, бо я насправді ненабагато старший за вас! — на цій його фразі наша третя і основна викладачка, головлікар загальної практики, хмикнула. — Радий, що ви приєднались до нашої великої та дружньої лікарської родини. Памʼятайте, я завжди відкритий до будь-яких ваших питань, завжди готовий допомогти, — продовжував він, передивляючись усіх аспіранток, видно, рахував, скільки цього разу дівчат буде у нього. Бо ж у хірургів та лікарів загальної практики форма доволі суттєво відрізнялась. —...Буду радий з вами працювати! 

— Дякуємо вам, Ілля Віталійовичу, — подякував йому головлікар. — Тепер до вас звернеться Оксана Марківна, наш головний лікар-терапевт. 

Вона була «шикарною жінкою», як завжди казав Ілля. Але старшою за нього на ЦІЛИЙ рік. Він постійно сильно акцентував на цьому році... Я знав, що вона йому подобалась, однак він так і не спробував до неї підкотити, що було доволі дивно з огляду на те, що зазвичай Ілля залицявся буквально до всіх. 

А вона знала, що він заграє зі всіма, окрім неї, і ,можливо, саме через це постійно зривалась на ньому. Схоже, це било по її самолюбству... 

Бо ж не у віці справа, правда? Я думаю, що вік не може стати на перепоні у двох дорослих людей.