Зцілення 

На місто опустився вечір. Катя втомлено блукала вулицями незнайомого району, намагаючись прийти до тями після важкого дня. Невже все життя пройде так само безрадісно і жалюгідно?..

Раптом її розсіяний погляд привернула вивіска бару з загадковою назвою “Зцілення”. Піддавшись раптовому пориву, Катя пройшла у двір через арку, дотримуючись  вказівки на вивісці, спустилася в підвал залізними сходами та штовхнула двері. Мелодично задзвенів дверний дзвіночок. Здригнувшись від раптового пориву вітру, який невідомо звідки взявся, дівчина переступила поріг, і відразу зустріла на собі пильний погляд.

Бармен, весь у чорному, привітав її, трохи посміхнувшись, і продовжив натирати келихи. Катя кивнула йому у відповідь, оцінила затишний інтер'єр під старовину і почала вивчати незвичайне меню, яке суцільно складалося з коктейлів з дивними та незвичайними назвами, немов із казок чи відьомських рецептів.

 — Допомогти з вибором?

У чорних бездонних очах бармена, здавалося, танцювали червоні вогники. Катя вирішила, що це відблиски від червоних лампочок над барною стійкою, але не могла позбутися дивного почуття, що вогники живуть своїм життям.

— Як бачите, — продовжив бармен, роблячи широкий жест у бік меню своїми тонкими витонченими руками, — у нас унікальна концепція: ми зцілюємо гостей від тягаря життя за допомогою авторських коктейлів. Якщо важко вибрати, просто скажіть, від чого хотіли б зараз зцілитися, і я підберу для вас напій.

— Гарний маркетинг, – хмикнула Катя. — Що ж, спробуймо! Я хочу зцілитися від усіх поганих спогадів, стомливої рутини та боргів. Так втомилася від цього всього… 

— Це найпоширеніший запит, — бармен ледь помітно посміхнувся, зняв з полиці позаду кілька кольорових пляшечок і почав їх змішувати. — Гарантую, ви забудете про все, що вас турбує, як тільки вип'єте цей коктейль, що називається "Легкість буття".

— І яка ціна?

В очах бармена затанцювали вогники, а губи розтягнулися в загадковій посмішці, коли він відповів:

— Монетка, що завалялася у вашій лівій кишені джинсів… І ваші спогади, звісно.

Він наповнив келих рідиною і посунув його ближче до гості.

Катя відчула холодок, що пробіг по спині — у лівій кишені джинсів і справді виявилася монетка. Їй захотілося раптом піти з цього затишного, але дивного місця, проте келих, повний димної рожевої рідини з бульбашками, вабив надзвичайно приємним ароматом, що обіцяв їй таке бажане забуття... Та й в містику Катя не вірила.

Вона поклала на стійку ту саму монету, вмостилася зручніше на стільці та сьорбнула пряно-солодкої рідини... Останнім, що вона бачила перед тим, як її зморило в солодкий сон, були чорні очі бармена.

***

Коли бармен сполоснув, протер келих і повернув його на місце, замість виснаженої дорослої жінки за барною стійкою сиділа маленька дівчинка з безтурботною усмішкою, що потонула в надто великому для неї одязі. Бармен узяв зі стійки монету і поклав її в один із келихів до сотень інших таких самих монет — замовлення було виконано.