Розділ 4

    Близько до Неї. Знав від Макара та дядька Адама про зміни, які трапились з Марʼяною, про її кар’єрні успіхи, про те, що обрала самотність, а потім припинив будь-які балачки, зрозумівши, що так буде легше. Його метою було звільнитись від скоєних гріхів, від докорів сумління, від монстра, що живився його доброю стороною. Думав, що вдасться викинути її з голови, прогнати зі серця, проте з кожним наступним роком почуття тільки зміцнювались, проростали в ньому, мов коріння. Тому, коли відчув, що повністю очистився прийняв рішення повернутись.

    Марʼяна поглянула на плани розписані в її нотатнику і похмурніла. На вихідні у неї запланований був тімбілдінг, де більшість колег виступили за ідею провести його якнайдалі від міської метушні. Вибір впав на готельно-відпочинковий комплекс, яким колись керував Любомир. Вона б радо уникала місць, що нагадували про нього, місць, куди ступала його нога, проте, відчуття гордості переважало. Він ніхто, аби ховатись та страждати в чотирьох стінах. Мар’яна зателефонувала до готелю й забронювала необхідні місця. Електронним листом розіслала працівникам всю детальну інформацію з вимогою жінкам взяти купальники, а чоловікам плавки.

– Відправити. – натиснула enter й повернулась до роботи. Розваги – добре, але гроші самі себе не зароблять. Була вимогливою до себе й цього ж вимагала від інших. Ненавиділа скиглення, або коли хтось скаржився на життя при цьому не докладаючи жодних зусиль, аби щось в ньому змінити.

– Мар’яно Адамівно, на жаль я не зможу поїхати з вами на корпоратив. – до кабінету увійшла наполохана Тетяна.

– Присядь, Таню. – вказала на стілець та підсунула до неї склянку води. Та тремтячими пальцями схопилась за склянку, явно чимось налякана. – Що трапилось цього разу? Знову няня підвела чи садок зачинився?

Дівчина вагалась чи розповідати правду. Але чи то через накопичення переживань, чи через потребу комусь виговоритись, відповіла.

– Це через колишнього чоловіка, він погрожує відібрати у мене доньку. – не втрималась, розридалась перед завжди суворим керівником.

Мар’яна подала дівчині серветки й промовила, аби та припинила ридати.

– Тут потрібно діяти, а не слізьми вмиватись.

– Ви не розумієте, у нього є всі потрібні зв’язки, аби втілити свій задум. Він небезпечний.

– Він лупцює вас з донькою?

Мовчання у відповідь, біль в молодих очах.

Мар’яна секунду помислила і промовила.

– Для початку тобі потрібен хороший адвокат і хтось, хто зможе захистити вас.

– У мене окрім доньки нікого немає. А щодо адвоката. У мене немає таких грошей. – дівчину знову наздогнав розпач.

– За це не турбуйся, я щось вигадаю.

– Мар’яно Адамівно, – кинулась з обіймами, вже втративши будь-яку надію на допомогу. – Я ваша боржниця.

– Йди працюй, Таню, я подумаю, як зарадити твоїй ситуації.

Мар’яна, не гаючи часу зателефонувала батькові. Той був єдиною людиною, кому вона цілковито довіряла. Втім, чоловік відповів не відразу, що змусило жінку добряче похвилюватись.

– Тату, у вас все добре? Чому так довго не береш слухавку?

– Твоя мама взялась вчити мене тісто на вареники місити. Руки в борошні. Не варто так хвилюватись. У нас все добре. – промовив якомога безтурботніше, аби відвести будь-які підозри. – Ми ввечері збирались телефонувати тобі. 

– Гаразд, бо я вже навигадувала різного. Тату, у мене до тебе є два прохання.

– Слухаю.

– Мені потрібні контакти найкращого адвоката зі сімейних справ та надійний охоронець. 

– Мар’янко, що трапилось?

– Це не для мене. – поквапилась заспокоїти батька. – Одна людина потрапила в біду. Потрібно допомогти їй.

– За кілька секунд скину всі необхідні контакти, скажеш, що від мене.

– Дякую тобі. З мамою точно все гаразд?

– Хіба я обманював тебе колись? Мар’янко, мушу бігти, бо не зручно говорити.

Нічого не запідозривши, Мар’яна вимкнула телефон і повернулась до роботи. Вдивлялась в монітор комп’ютера, а насправді думками блукала в своєму минулому. Колись вона, як і Таня потребувала допомоги та сторонньої підтримки. Тоді на її шляху з’явився Любомир. От тільки тепер вона сумнівалась у правильності його ролі. Рятівник чи руйнівник? Тонка межа пролягала між цими двома порівняннями. Дивна закономірність спочатку ти кохаєш, а потім ненавидиш, рятуєш, а потім руйнуєш.

***

     За робочими клопотами, тиждень пролетів доволі швидко. Мар’яна зібрала все необхідне для проведення тімбілдінгу й спустилась на сніданок. Те, що побачила перед собою, викликало хвилю роздратування.

– Лідо, скільки ти працюєш в мене? Рік, два? – звернулась до хатньої робітниці, від якої спершу категорично відмовлялась, вважаючи таку послугу капризом багатіїв. Втім, на вмовляння батька, таки погодилась найняти помічницю, згодом, не відчуваючи якоїсь незручності. – Ти знову переплутала чашки. – відсунула чашку кави на якій зображені були квіти, а не її улюблені геометричні орнаменти.

– Вибачте, я зараз все швидко поміняю.

– Це вже не вперше. Будь уважніша. А, щоб більше не плутати їх, то цю з квітами викинь до смітника.

– Шкода, Мар’яно Адамівно.

– Шкода буде, якщо я тебе звільню, повториться таке ще раз. – поглянула прискіпливим поглядом в очі жінки, якій не залишила вибору. – Це лише річ, яку можна легко замінити іншою. Тому безглуздо триматись за те, що немає жодного значення. 

За мить чашка, яку їй подарували колеги, полетіла до смітника, не викликаючи жалю.

     Готельно-відпочинковий комплекс “Затінок” був улюбленим місцем багатьох. Він був оточений неймовірним природним ландшафтом і безліччю різноманітних розваг. Безмежний простір для щоденного дозвілля підкорював кожного, хто вступив на величну територію комплексу.  

Переодягнувшись працівники спустились до басейну, де на них чекали різноманітні ігри, які сприяють зміцненню командного духу. Мар’яна в своєму новому купальнику, збирала погляди мало не усіх чоловіків. Зокрема Андрія, який непомітно заскочив за нею до вбиральні.