Про втрачений сенс і втрачену себе

Знову Простір замкнувся і нагадав про старі забуті історії,я усвідомлювала,що щось мене водить по колу,квест став тяжчим , історія з легкої перетворилася на хард , щоб там не було, гештальти потрібно було закривати ,щоб рухатися далі . Навіть якщо "декорації" змінені, всеодно ситуації одні і ті ,і допоки не закриються двері в минуле , майбутнє не настане . Чомусь на всіх моїх роботах одна й та сама людина сигналізувала про те,що десь в минулому не закінчені стосунки ,і ось тут ,а себе я залишила там . 

Таке враження,що частину мене я зрадила і продала,і це було вірно,не завжди відкритість до будь-якого досвіду, навіть духовного,має місце бути. В нав'язані людьми духовні практики, зазвичай можуть зламати життя ,а не допомогти . Нажаль,я дуже пізно все усвідомила,коли остаточно відкрила очі ,і усвідомила ,що прожила чужі досвіди,а не власний свій,не повторний ,щирий ,як я колись ,до того як зрадила себе. 

Лише повернувшись до дому ,я зрозуміла,що стою у точці відправлення,і насправді нічого немаю окрім страху... І зараз вже не розбереш де є ти,а  де є голоса інших. 

Це дійсно,коли ти не  стабільний ,в свої 21 , легко нав'язати будь-який сценарій. 

В звучить все абсолютно безпечно. Я пішла шукати себе...Почала читати духовні книги і практики,щоб пропрацювати занадто вразливість і образливість - то був захисний механізм, від людей,не порядних і не чесних ,тому ,якщо щось приберати з життя,то краще тих ,хто тобі не подобається,хто тебе не цінить,і просто говорить тобі гидкі речі,чи щось про тебе,але не ломати себе під всіх . Не можна бути хорошою для всіх . Ти полишаєш себе власної унікальності ,і стаєш зручним килимком для чужих ніг. Результат зради власної суті , проходження всіх кармічних завдань,які не виконали рідні ,близькі і далекі,і це так видно ,за кілометр, кожен досвід,тобі нагадує родича . В обірвати ти це не можеш,бо втратила ту частину себе,яка з цим боролася . Сьогодні Простір показав ,за стільки років де я себе втратила,був лише один знак " Лазарєв, діагностика карми", ,все стало зрозумілим звідки сталася відправна точка. Звучить банально... Іноді думаю, чи варті всі ті екстрасенсорні здібності ,одного щиро прожитого,щасливого життя, навіть, якщо воно мільйонне . І гумор у життя просто чудовий, якщо ти йдеш шукати себе,то знайдеш мінімум в мільйонах проекцій . Тому краще вже жити те,що є .

Та коли ти такий етап вже закінчуєш,то знаєш,що готовий ,все закрити , усвідомити пройдений досвід, можливо так і було потрібно, та присмак,що ти прожила не своє життя залишається.