Розділ 36. Місце для повернення

О 09:10 Даніель, Марк і Софія вийшли з депо. Звичайний стоп тримав за ними, Рене лишалася при складській панелі. До резерву йшли десять хвилин. Даніель ніс папку правою, не допомагав навичкою руків’ю, яке вже відпустив.
Ніна стояла біля хвіртки. Не покликала людей назустріч на вулицю, спершу дала пройти трьом. Показала їхні порожні мати. Бенове місце лишалося четвертим.
— Ви можете спати? — спитала вона.
— Можемо відпочивати, — відповів Марк. — Служба там лишилася. Мене будять, якщо треба, не щоб я дивився на прилад замість оператора.
Даніель сів о десятій. Перед тим передав Еммі результат, назвав свій залишок сорок і показав ліву руку. Вона перевірила, чи пов’язка суха. Ніхто не навантажив його важким.
Павел поставив станцію так, щоб провід і сумки не лежали у проході. Робочий акумулятор був при ній, заряджений резервний окремо. Коли прийняв першу рацію від Марка, звірив час наступного повідомлення з Рене.
О 09:45 Том прийняв Бенові входи. Бен передав усі оглянуті місця, дочекався особистої відповіді й пішов перевіреним обходом. Тридцять п’ять хвилин, до 10:20. Даніель чув його прихід, не встав із мата. На четвертій порожній постелі з’явилася торба; тепер усі двадцять три справді були разом.
Бен сів, витягнув із кишені два складені аркуші. Один був його ранковим обходом, другий — старими східними заявками. Ніна принесла воду, спитала, котрий треба передати Павелові. Напарник показав перший.
— Другий сам прочитаю, коли висплюся.
Він поклав їх нарізно.
Роза приїхала до резерву о 10:30. Ада винесла складене крісло, його бирку й зарядник B; Бен зняв із ременя сам апарат. Водійка звірила номери, прийняла речі для Ральфового пункту й дала запис передачі. У машині вони були вантажем, не новим місцем для пацієнта.
Даніель лишився сидіти. О 11:35 Павел прийняв особисту відповідь Ральфа: крісло, другий апарат і його зарядник отримані, номер повернення записаний. Усе до полудня. Ада закрила свій лист.
З першою рацією домовилися окремо. Тео об 11:10 звірив її номер і зарядник, погодив ще до полудня одинадцятого дня. Два щоденні контролі залишалися умовою. Павел повторив новий строк, власник підтвердив. Зарядник лежав при Аді, не лишився в покинутому постовому кутку.
Біля його мата Емма передала лист із клініки. П’ять пацієнтів лишалися там; Тесса при браті. Не повідомляли нового дозволу йти. Родини з коледжу відповіли своїм каналом: усі п’ятеро на місці, свої постелі й речі при них.
Даніель відкрив зовнішній аркуш і перевірив імена. Бен повернувся до нього, Люсі відповідала батькові. Арон із сестрою вже не чекали під східною стулкою, Рут і Міка мали звичайний догляд. Альма не мусила знову доводити, що її син існує поза складським списком. Але вони більше не були питаннями без адреси.
До полудня Даніель спокійно просидів дві години. Знову мав сто; надлишку не лишалося. Ліва рука від цього не стала здоровою. Він застібнув рукав обережно, підвівся й пішов до столу, де Ніна готувала обід.
Із сорока шести перенесених порцій видали двадцять три. Увечері чекали ще двадцять три. Вісімнадцять у депо залишалися окремим запасом; нічого не додалося від Розиного рейсу.
Першим до води підійшов Міло. Просив не брати його чашку за ручку: саме так учора зручніше піднімав здоровою рукою. Емма показала Ніні місце, де він міг поставити її без чужого ліктя. Даніель посунув свою папку зі столу.
— Тобі треба весь край? — спитав Міло.
— Ні.
Вони поїли за одним столом. Папка лишилася на Даніелевому коліні, а Міло не мусив щоразу відривати руку від чашки для чужого запису.
Рене давала фактичні повідомлення через узгоджені проміжки. Об одинадцятій склад мав сімдесят, о першій — шістдесят. Після ранкового переносу журнал не показував іншого входу. У доступних місцях нікого не пропускали, всередину для зайвого обходу не заходили; караул бачив усі людські входи зовні.
Марк спитав про температуру й звичайний хід. Операторка назвала свої виміри, не назвала ранкові вісімдесят обіцянкою. Ніхто не поставив решітку на непомічену паузу й не приписав їй роботу за цю паузу.
Даніель бачив, як між повідомленнями люди починають говорити про інше. Ерік спитав, чи можна лишити запасні мати в резерві, якщо повернуться. Ніна сказала, що спершу дізнається, хто повертається. Леон показував Аді свій список вільних виходів, потім прибрав його, щоб не заважав обіду.
Софія попросила Павела дати збережений запис про її групу. Прослухала при Даніелі. У відповіді були час і район, імен досі не було. Вона записала точне формулювання, не вписала знайомих прізвищ.
— Це ще не відповідь про них, — сказала вона.
— Наступний виклик коли? — спитав Павел.
Софія погодила час із черговим постом. Після обіду відпочила сама; новий вимір їй був потрібний увечері, не для підтвердження вже прочитаного чужого поля.
О третій складська панель дала п’ятдесят. О п’ятій — сорок. Рене підтвердила цілий привод і своє наступне місце: лишається біля зовнішньої панелі до особистої зміни.
О шостій Олівер прийняв її за новим загальним нарядом. Дільниця підтвердила його нічний допуск, ключ і журнал перейшли при обох. Нічний вартовий особисто змінив Тома, входи не лишилися без спостереження. Даніель почув час, записав його; нічна зміна від учорашнього малого дозволу не починала загальну роботу вдруге.
Марк розмовляв із Люсі о 18:30. Сидів під відчиненим вікном резерву, показав їй голосом своє місце й те, що ранкова робота завершена. Вона сказала, що денна зміна теж закінчилася. Міріам підтвердила нічну кімнату.
— Завтра о пів на дев’яту? — спитав він.
— Так. І якщо твій пост не відповість, лиши запис.
— Лишу.
Після розмови механік поклав апарат до Павела. Тканина, яку він приніс дочці, більше не лежала в його кишені. Даніель бачив вільну руку й порожній згин куртки.
Вечерю видали з останніх двадцяти трьох резервних порцій. Вода за день пішла на пиття, їжу й звичайний догляд; Ніна звела сорок шість витрачених літрів. Із шістдесяти дев’яти тут лишалися двадцять три. У депо — ті самі сто сімдесят два, поки ніхто звідти не брав.
О сьомій Олівер назвав тридцять. До наступного імпульсу було дві години. Це лишалося десятьма одиницями потрібної роботи.
Софія о 20:10 оглянула підхід до депо й оплатила Межу. Перед нею сказала, що після денного покою має сто; після — вісімдесят п’ять. Леон пройшов звичайну дорогу до зовнішньої хвіртки, повернувся. Обидва виходи резерву були вільні. Ніна не почала згортати мати.
Даніель сів коло станції. Не запускав Огляд для поля, якого не бачив. Поруч Марк тримав годинник, Бен — список людей. Стіл не був їхнім деповським верстаком; цього разу ніхто не стояв при важелі.
Перед дев’ятою Олівер прочитав останнє поле: двадцять. У журналі завершеного дванадцятигодинного періоду від ранкових 09:00 стояло шістдесят фактично розсіяних. Без додаткової подачі, без прихованого стопа. Вісімдесят стали двадцятьма через справжню роботу решітки.
Марк попросив підтвердити хід і температуру після цих дванадцяти годин. Оператор відповів, що звірив обидва. В резерві було тихо; хтось переставляв чашку на край столу.
О 21:00 прийшов звичайний імпульс.
Даніель бачив, як ворухнулася легка тканина біля дверей. На відстані власного голосу ніхто не упав, але він ще не відповідав за склад. Чекав Оліверового виміру.
Вісімдесят. Двадцять перед імпульсом, тридцять власних, тридцять прийнятих від депо. Служба підтвердила показник близького деповського поля: дев’яносто; свої тридцять вийшли в той самий момент, коли додавалися. Лінія не вимагала Даніелевої нової мітки.
Бен розтиснув пальці на своєму аркуші. Марк поклав годинник на стіл. Ніна запитала про дорогу, не про наступну навичку.
— Можемо оглядати, — сказав Даніель.
Він із Софією та Леоном пройшов до депо. Десять хвилин, тоді звичайний огляд дверей, кімнат, рам і доступних проходів. Не побачили нової тріщини на прийнятій опорі або закритого виходу. Даніель прочитав місцеві дев’яносто сам. Далі подивився на порожні місця для постелей.
За їхнім повідомленням Ніна спитала кожного, де той ночуватиме. Люди обрали повернення до депо; Ерік спершу попросив показати йому позначене власне місце. Не всі речі понесли одним рейсом. Дітей вели без великих торб, Міло й Ерік не стали носіями через успіх вузла.
Перша група дійшла о 21:35. Здорові дорослі довезли й донесли мати наступними партіями звичайним шляхом; до 22:10 всі двадцять три розклали в депо, поряд із шістьма, які лишалися тут. Даніель не торкався вантажу лівою й не помічав його навичкою. Його місце повернулося так само, як інші.
Залишки води й невикористаний медичний набір прийняли додому. Резервні кімнати лишили порожніми, проходи й хвіртки — доступними за домовленістю. Води вдома тепер було сто дев’яносто п’ять літрів. У харчовому запасі — вісімнадцять порцій.
Павел переніс станцію, звірив відповідь служби після дороги. Заряджений акумуляторний резерв лишався при ньому; третій акумулятор з домашнього запасу не починали. Перша позичена рація з зарядником була на новому строку. Друга й крісло не повернулися разом із матами: їх уже прийняв власник.
Марк ліг без нічної зміни. Емма теж. Ніна назвала звичайних домашніх чергових і час Павелового зв’язку; вузол обслуговували свої погоджені оператори. Даніель поклав папку праворуч від мата, не влаштував собі вахту біля шкали.
Він прокинувся вранці десятого дня до восьмої. У табельній кімнаті хтось перевертав мат на чистий бік. Ерік знайшов своє місце, яке просив лишити, й тепер не тримав торбу під головою.
Емма прийняла клінічну звірку о восьмій. Ті самі п’ятеро пацієнтів і Тесса лишалися там; майбутнє повернення обговорюватимуть із ними та клінікою, не призначать із депо. П’ятеро в коледжі теж підтвердили себе. Люсі не додалася до домашніх двадцяти трьох від того, що вчора відповіла батькові.
Емма звірила Даніелеву рану й лист повторного догляду, оглянула Міло. Звичайна перев’язка забрала дві серветки, один бинт, дві пари рукавичок і десяту літра розчину. Ніна записала витрачене. Обмеження лівої руки лишилося, нового клінічного висновку замість учорашнього їм не вигадали.
Вісімнадцять порцій на ранок не стали двадцятьма трьома. Ніна розділила наявне при людях, зберегла повні дитячі частини; дорослі погодили менші свої. На полиці після цього їжі не лишилося. Вона передала заявлену потребу районному пункту, отримала номер, а не обіцянку машини.
Даніель поклав поруч старий лист запасу й нову порожню колонку надходження. Води після двадцяти літрів ранкового пиття, їжі й догляду було сто сімдесят п’ять; це теж був кінцевий запас.
Марк о пів на дев’яту відповів Люсі. Даніель почув, як дівчина сказала про ту саму денну кімнату. Батько назвав своє місце й час наступного контакту, повернув апарат Павелові. Не пішов ремонтувати раніше, ніж договорив.
Рене прийняла ранкову зміну від Олівера й нічний журнал. Перед дев’ятою склад знову мав двадцять: наступні дванадцять годин дали свої виміряні шістдесят, без нового стороннього входу. На першому добовому закінчувався початий учора період.
Заміна була підготовлена операторкою, звірена по штатному порядку й записана на 09:00. Рене назвала вилучений перший і встановлений другий, підтвердила прийнятий режим перед наступним нарастанням. На імпульсі склад знову став вісімдесят, депо лишилося дев’яносто. Лінія працювала без нового Даніелевого запуску.
Серед початкових чотирнадцяти тепер були один відпрацьований, один діючий і дванадцять не початих. Окремий С-17 списала зовнішня служба ще вчора; його двадцять чотири години не стали їхньою п’ятнадцятою добою. Марк поставив у календарі ранок двадцять третього дня, перед ним — новий запас до двадцять першого. Запис не означав, що його вже дали.
О десятій Даніель стояв при відчинених деповських воротах. Марк перевіряв звичайний стоп, Емма складала листи догляду. Ніна прибрала посуд і шукала, кому передати підтверджений номер харчової потреби. Біля вільного проходу дитина нарешті тримала чашку, яку лишила тут учора.
За внутрішньою обкладинкою папки лежала стара сервісна карта. Даніель витягнув її на мить, побачив збережений рядок: «центральний експорт: приймачі обмеженого доступу». Учорашнє місцеве включення й записи двох кінців не відповідали на те, де були інші приймачі. Він знав, кому не показав цього запитання.
Закрив футляр, поклав назад. Не сказав собі, що дев’яносто виправило мовчання.
Бен вийшов до нього з двома окремими аркушами. Один попросив залишити при домашньому журналі. Другий, зі своїми східними іменами, забрав. Даніель прийняв лише той, який йому дали.
У дверях була ціла смуга для виходу, за нею — люди, що самі повернулися. Він відступив, щоб пропустити Міло з чашкою, і поставив папку на вільний край столу.