Розділ 34. Не готово

О пів на п’яту Даніель прокинувся від руху біля сусіднього мата. Марк шукав черевик, не запалюючи великого світла. На аркуші коло його голови стояли години Люсі.
Даніель глянув на свій запис. Сто. Від чверті на одинадцяту він не вставав до дверей, не чергував і не чув складської рації. Ліва рука боліла, коли натягнув рукав; нова пов’язка не зробила її придатною до вантажу. Він підвівся, спираючись правою.
Софія вже сиділа при столі. Сказала, що спала й має сто. Потім посунула до нього чистий лист, не вчорашню схему резерву.
— На ньому сьогоднішні двері. Учорашні лишаємо в папці.
Ніна видала їм ранкові порції. Біля решти постелей дорослі ще збирали дитячі речі. Емма подивилася на Міло й Еріка, нагадала, хто нестиме їхні торби. Самі вони могли йти. Даніель не взяв нічого, крім папки й свого стрижня.
Рене приїхала з Розою, поки Марк доїдав. Принесла новий наряд, поклала на сухий край столу. Даніель прочитав назву місцевої лінії, обидва кінці, свій деповський корпус. Нижче були підпис районного диспетчера, Ренине ім’я й умови загального включення. Учорашній додаток дозволяв тільки підготовку решітки. Цей дозволяв подати добовий комплект на місцеву захисну лінію після прийняття опор, порожнього складу й показників.
— Олівер здасть мені ключ на місці, — сказала вона. — Ваші підтвердження я збираю. Ви не вмикаєте за мене, якщо я не відповіла.
Ніна прочитала умову про нежилий приймач. Спитала, чи можливо повернути людям склад після цього дня. Рене поклала палець на назву решітки.
— Ні. Там виходять тепло й вібрація. Не пропонуйте його на ніч, навіть коли шкала стане низькою.
Даніель побачив, як Ніна перекреслила порожній рядок запасного ночівника. Дві кімнати резерву від цього стали важливішими.
Бен звірив канал служби. Не попросив другий ключ.
Ніна передала Розі один запломбований добовий із початкових чотирнадцяти. Номер і накладну звірили при Маркові; тринадцять лишилися вдома, цей ішов до Рене ще не початим, для першого штатного включення. Роза підписала приймання.
Роза повезла операторку на склад. Бен вийшов пішки о 04:45; мав прийняти людські входи й пройти власний вихід. Даніель із Марком, Софією та Леоном пішли до резерву. Десять хвилин дорогою, яку він учора не проходив через відпочинок, тепер дали мокрі черевики й справжню відстань.
Перед хвірткою він зупинився. Леон відімкнув її звичайним ключем, пройшов у двір. У першій кімнаті хтось пересунув стілець до запасного виходу. Даніель відсунув його правою, перевірив двері. Вони відчинилися повністю.
Софія оглянула ближню смугу, тоді застосувала Межу. Сказала: вісімдесят п’ять залишку. Показала, який край не займати постелями. Леон пройшов усі кімнати, покликав за перегородку. Ніхто не відповів. Даніель нахилив світло до дальнього кута, де вміщувався ще один мат.
— Тут було б тридцять шість, — сказав він.
— Якби нам треба було тридцять шість, я б рахувала ще раз, — відповіла Софія. — Сьогодні треба двадцять три, з проходами.
Марк пройшов другий вихід. Даніель пішов за ним до двору, побачив, як стулка сідає у відкрите положення. Після п’ятої вони з механіком повернулися додому; Софія й Леон лишилися приймати речі.
Рене озвалася вже зі складу. Олівер передав їй ключ, назвав час і прочитав нічний журнал. О двадцять третій було тридцять два: десять одиниць після вечірніх сорока двох. Від одинадцятої до 00:06 привод стояв для огляду; показник не змінився. Далі зафіксували дванадцять розсіяних одиниць й о 02:30 зупинили на двадцяти. До ранкової передачі нової подачі не було.
Даніель записав час останнього заміру, попросив нинішній. Рене прочитала двадцять з панелі при ньому через зв’язок. С-17 лишався встановленим, строк до 09:35 не подовжився від нічних пауз. Вхід закритий, решітка стоїть, охолодження оглянуте.
— Тепер у мене є число, — сказав Марк. — Ще немає з’єднання.
Він відчинив доступ до деповської защіпки. Даніель став так, щоб бачити ручний гвинт і опорну раму. На трьох доступних шляхах були звичайні стопи. Механік звірив раму, потім контрольний язичок кінцевого затискача.
Той дійшов до риски й став навскіс.
Даніель побачив це раніше, ніж Марк прибрав ключ. Дотягнути можна було правою. Натиснути через Контур — теж, якщо взяти неправильне положення за коротку нерівність.
— Не готово, — сказав він.
Марк випустив руків’я гвинта до стопа. Даніель передав Рене відмову. На тому кінці відповіли, що вхід лишається закритим.
Павел підійшов із аркушем перенесення. Спитав, чи чекати всім.
— Людям можна готуватися, — відповів Даніель. — Це з’єднання не прийняте. Включення не буде, поки не приймемо.
Марк звірив язичок із пазом. Затискна пластина стояла перевернута; її короткий край доходив до риски раніше, ніж цілий край сідав на опору. Він показав Даніелеві обидва. Не попросив підсилити слабкий.
На зупиненому приводі механік звільнив два наявні болти, повернув ту саму пластину й посадив на старе гніздо. Даніель тримав світло правою, не підпирав затискач пораненою рукою.
Після затягування Марк провів язичок порожнім ходом, потім дав звичайну виміряну тягу. Цілий край сів. Контрольну риску тепер було видно поруч, а не під перекошеним металом. Механік зняв тягу, перевірив реакцію рами й повторив рух у зворотному напрямку.
— Тепер можеш перевіряти, — сказав він. — Але стоп ставлю я. Якщо його не буде, ти не лишаєшся замість нього.
Даніель попросив залишити стару риску відкритою. Не стерти її після правильного руху. Марк глянув на нього, витер тільки мастило поруч.
— Хтось інший має бачити, чого ми не прийняли, — пояснив Даніель.
— Бачитиме. І ти теж.
Механік перевірив ще раз звичайне руків’я.
Даніель провів стрижнем до кожного місця майбутнього контакту. До дальнього довелося зробити два кроки. За короткою парою було видно бетонну основу, за другою — Марків прийнятий упор. Усі кінці лишалися в межах чотирьох метрів від робочого місця; найдовша пара була коротша за три. Він не включав Огляд, щоб той сказав, чи витримає бетон. Це вже перевірив механік.
Бен передав зі складу, що прийшов о 05:10. Рене й нічний вартовий лишалися при входах, поки він із Томом проходив вихід. Вони йшли оглянутим обходом до депо, далі до резерву, не навпростець через складський низ.
Даніель не став чекати його повернення для механічної проби. Для загального дозволу це підтвердження ще було порожнім рядком. Для сухого ходу Марк уже назвав власну готовність, операторка підтвердила закритий вхід.
О 05:41 він почав шість свіжих контактів. Стрижень, утриманий у правій долоні, торкався кожного кінця повну секунду; між ними Даніель переходив, не простягав мітку через кімнату. До останньої дійшов за двадцять одну секунду. На шляхи лишалося достатньо часу, щоб завершити до згасання першої.
Огляд коштував п’ять і показав напрям. Даніель взяв Контур за сорок, Опору за п’ятнадцять — для одного прийнятого кінця. У запасі стало сорок.
Марк повів ручний гвинт. Шість десятих кілоньютона були всім наявним зусиллям, не часткою для кожної пари. Даніель спершу прийняв тягу на напрямний язичок. Коли той сів, механік поставив звичайний стоп. Лише тоді він відпустив цей шлях і перевів спільну тягу до проміжного.
На третьому русі хотілося поспішити. Язичок уже стояв рівно, Марк тримав останній стоп поряд. Даніель не домалював його на місце. Чекав, бачачи руку механіка й нерухому риску; наступний кінець прийняв після кивка.
За вісімнадцять секунд короткі ходи гвинта пройшли три десяті метра разом. Затискач став у кінцеве гніздо. Даніель припинив навички до того, як найстарша мітка прожила хвилину. Марк натиснув на руків’я без його допомоги. Стоп лишився.
Малий вхід не відкривали. Жодної одиниці до складу ця проба не послала.
— Час, — сказав Павел.
Даніель назвав завершення, відсутність тремору й сорок. До лавки дійшов звичайно. О 05:50 сів; Марк поклав його папку поряд, не на верстак.
Ніна принесла список людей, які погодилися перейти. У ньому були двадцять три імені. Біля Міло стояв супровід і чужа рука для торби. Біля дитячих місць — дорослі, з якими вони підуть. Порожніх п’яти матів табельної кімнати туди не вписали: вони вже лежали в коледжі.
— Якщо після дев’ятої буде тихо, можна назад? — спитала вона.
— Спершу перевіримо повний наступний цикл.
— Це до вечора.
— Так.
Ніна перегорнула аркуш. Виправила місце обіду й вечері, попросила Павела повторити це людям.
Ерік підійшов із власною легкою торбою. Відмовився нести два мати — правий край натирав пошкоджену руку. Ніна прибрала його ім’я зі стовпчика носіїв, не зі списку людей.
— А якщо я хочу лишити тут речі? — спитав він.
Даніель відповів, що можна. Самій людині до запуску потрібне підтверджене місце в резерві. Ерік подивився на свою постіль, на шість матів, які не переносили.
— Не віддавайте мій комусь, поки я там. Я повернуся, якщо дозволить перевірка.
— Він піде з тобою. Твоє місце тут теж позначимо.
Чоловік повільно затягнув ремінь здоровою рукою. Спитав Ніну про дальню кімнату: не хотів лягати біля дверей, де кожний прохід будитиме його. Вона передала прохання Леонові й отримала відповідь до виходу Еріка. Лише тоді він кивнув і рушив із групою.
Даніель лишився на лавці.
Павел прочитав запис перевірки виходу: о 05:45 Бен із Томом дійшли до резерву. Тридцять п’ять хвилин від зовнішньої панелі, з проходом через оглянутий цілий двір. Назвали місце, де можна перечекати за стіною, якщо далі рух припинять. Леон прийняв їх біля хвіртки. На зворотний шлях вони теж витратили тридцять п’ять, до 06:20; після цього Том особисто прийняв нічний караул. Бен лишився біля людських входів.
Даніель чув обидва повідомлення з лавки.
До резерву несли звичайні речі. Ада пройшла повз лавку зі складеним кріслом і пакетом зарядників, спитала Павела про бірки. Емма взяла свій малий набір. Матами займалися здорові дорослі; Даніель бачив, як кожна партія залишає депо, але не підводився прийняти край.
За пів години Леон повідомив про перші розкладені постелі. Не всі. Ніна попросила дочекатися останніх, не дозволила дітям лягати на місце, яке ще мало стати проходом.
Марк сидів навпроти Даніеля недовго, потім пішов звіряти звичайні стопи. На запитання про Люсі відповів, що чекатиме пів на дев’яту. До того не передаватиме через когось, що вже все добре.
Коли останні люди вийшли, ремонтний зал став більшим. Даніель бачив свої шнурки й темну смугу під воротами. Йому не подобалося, як легко було тепер оглянути місце, де вчора хтось просив відсунути торбу. Він не покликав Ніну назад, щоб показати їй тишу.
О сьомій підтвердили всі двадцять три ранкові порції. Із власних вісімдесяти семи лишилися шістдесят чотири. Сорок шість закритих уже прийняв резерв для обіду й вечері, вісімнадцять стояли на домашній полиці. Воду там прийняли окремо: шістдесят дев’ять літрів. Вісімнадцять літрів ранкового пиття, готування й звичайного догляду записали вдома; після перенесення в депо лишалося сто сімдесят два.
Даніель повторив тільки те, що почув. Жодної машини з новою їжею не було.
Емма назвала прийнятий набір: шість серветок, два бинти, чотири пари рукавичок, три десяті літра розчину й чотири таблетки. Перенесене не стало використаним. Павел привіз свою станцію з робочим акумулятором і зарядженим резервним, перша рація лишалася з Даніелем у депо для сервісного сеансу. Її зарядник і другий, для Бенового апарата, Ада поклала з підписаними речами Ральфа.
Леон обійшов розкладені мати. Двадцять три, двадцять три ковдри, обидва виходи вільні. Шість старих матів лишилися в депо. У резерві ще була Софія: разом двадцятеро, шестеро дітей і чотирнадцятеро дорослих. Три порожні постелі чекали тих, хто ще мав закінчити роботу.
За десять хвилин до восьмої Софія передала своє місце в резерві Леонові й пішла назад. О восьмій Даніель побачив її у воротах депо, із сьогоднішнім листом обох виходів. Після її приходу в резерві лишилися дев’ятнадцять. Вона весь ранок працювала звичайно, сказала, що після першої Межі має ті самі вісімдесят п’ять.
Емма озвалася о восьмій. Клініка підтвердила п’ятьох пацієнтів і Тессу; нової дороги додому їм не призначили. Арон лишався під наглядом, сестра при ньому. Емма передала звірені листи Міло й Еріка, назвала час наступного клінічного повідомлення. Даніель почув у її голосі сон після справжньої ночі.
До 08:10 він просидів сто сорок хвилин. Не носив мати, не проходив запасні двері вдруге й не допомагав Маркові гвинтом. На своїй шкалі знову побачив сто.
Підвівся повільно. Ліва пов’язка лишилася сухою. За воротами була звичайна дорога до дев’ятнадцяти людей, які чекали не його нової здібності, а завершення обіцяної перевірки.