Розділ 32. Обидва кінці

Давід поставив торбу на край столу, який звільнив Даніель. Не розв’язував її. Спитав, хто буде біля західних дверей коледжу.
Бен назвав Лів і відкрив постовий канал. Вона підтвердила п’ять місць у малій залі, відділеній від спільного нічного проходу. Двері зачинялися зсередини, доросла чергова мала знати, коли сім’я виходить із будівлі; це не було обов’язком виходити на роботу. Для п’яти матів лишили місце, питну воду давали внизу. Давід попросив адресу ще раз, записав на власному аркуші.
Альма слухала без торби в руках. Матеріал, яким вони відгородилися в табельній кімнаті, був згорнутий поряд.
— Ми не маємо віддати це, щоб нас поселили?
— Ні. Ваше, — відповіла Лів. — Якщо хочете, повісите. Тільки лишіть прохід до дверей.
Селін запитала, чи Єва може спати поряд із нею, а не в окремому дитячому ряду. Після відповіді подивилася на дочку.
Давід уточнив, до якого дня вони там можуть лишатися. Лів сказала про цю ніч і ранкову звірку розміщення. Для довшого строку потрібна відповідь приймального пункту, її ще не було. Він поклав аркуш на стіл, подивився на Альму.
— Знову збиратимемося вранці?
— Не за наказом піти в темряву. Але я не дам строку, якого не підтвердили, — відповіла Лів.
Альма хотіла перейти. Там був звичайний приймальний пункт, питна вода й можливість дізнатися про житло на західному березі. Селін ще вагалася: Єва нарешті заснула в депо без шуму складського вентилятора. Бен не назвав відмову затримкою останньої партії. Показав у домашньому списку її два місця, доки вона не погодиться на інше.
Давід спитав про дорогу від західного поста до коледжу. Не знав тих двох поворотів, не хотів іти з дітьми за розмитим «поряд». Лів домовилася з черговою проводити всі п’ять імен одним супроводом. Назвала орієнтири, місце питної води та звичайний приймальний стіл. Бен попросив західний пост повторити її доручення своїм людям.
Селін послухала й запитала, чи можна буде повернутися до того столу, якщо ранкова відповідь про житло не прийде. Після підтвердження погодилася. Єва чекала її руки, Матео дивився на матові рулони. Даніель помітив, що Давід перестав тримати власний аркуш поверх чужого.
Лів записала прохання лишити сім’ї поряд. Бен дав їй також канал Ніни, щоб ранкове питання не поверталося до однієї Даніелевої папки.
— Там постелі з наших матів, — сказала Селін Єві. — Той самий, на якому ти спала.
Єва кивнула й попросила забрати мокру шкарпетку. Селін показала її в зовнішній кишені. Даніель згадав ранковий стілець біля власних черевиків. Увечері біля нього лишиться вільне місце.
Марк назвав допустиму масу останньої партії. Троє дорослих мали перейти звичайною смугою з дітьми, речі — на основі. У підписаному вантажі були п’ять матів, ковдри, тканина й ті торби, яких не несли руками. З основою він важив п’ятдесят дев’ять кілограмів. Матео міг лишити свою легку торбу собі, якщо не перечіплятиметься об ремінець; дитині не доручали нести наступний мат.
Давід підійшов із механіком до початкової тумби. Даніель ішов поряд правим бічним доступом. На кінці напрямної Марк показав невелику зміну контрольної риски. Після пацієнтів звичайний короткий огляд помітив поперечний люфт у переході між стопами. Основна опора не зникла; боковий язичок потребував прийнятого кінця, поки маса перетинатиме стик.
— Порожню так проведу. Із цією торбою спершу приймаємо напрям, — сказав Марк.
Даніель присів до рівня стрижня, не спираючись лівою. Два бічні напрямні важелі розходилися від ручної тяги до окремих опор. Один довгий зв’язок на них не тримав би обох сторін стику. Механік показав, де поставить звичайні клини після вирівнювання. До того обидва шляхи мали прийняти свої частки в один короткий рух.
Давід подивився на основу.
— Якщо не вийде, ми ще можемо вернутися до депо?
— Так, — сказав Бен. — Постовий коридор лишається. Дорогу назад повторимо, не пішлемо вас у темряву самих.
Марк повернувся до столу, попросив не ставити вантаж на рухому частину до його команди. Даніель не продовжив пояснення поверх цього прохання. Софія підійшла після огляду зовнішньої смуги. Запустила нову Межу, повідомила, що її заряд зменшився з двадцяти п’яти до десяти. Показала ближній градієнт; постовий черговий окремо підтвердив цілий коридор. За заслонками все ще озивався рух. Людям не треба було виходити на той бік, щоб пройти до мосту.
— Оцей перенос погоджую, — сказала Софія. — Не наступний без нового огляду.
Марк прикріпив тягу до ручного гвинтового привода. Даніель бачив, як той приймає звичайну роботу, перевірив доступ до трьох металевих вушок. Джерело було біля його правої руки; ліве й праве напрямні вушка — на двох цілих опорах, не на дерев’яних ніжках столу. Найдальше лишалося в межах шести метрів від нього, між з’єднаними кінцями — менш як п’ять.
На звичайному приладі загальна бічна тяга доходила до восьми десятих. Марк показав потрібні частки: чотири з половиною десяті на довший бік, три з половиною на коротший. Переміщення — чверть метра, потім звичайні клини. Ні маса матів, ні вага дорослих не мали висіти на цих частках зусилля.
Даніель запросив Давіда повернутися за початкову лінію. Той не пішов, поки не побачив, як Бен прийняв їхній тканинний згорток. Матео запитав, чи можна дивитися. Альма показала йому місце коло власного ліктя, віддалік від ручного привода. Даніель зачекав, поки дитина стане там.
Він помітив спокусу застосувати новий Контур: учора цієї назви ще не було, тепер можна було показати її ще раз. Перед ним були два одночасні шляхи й одне місцеве завдання. Розподіл уже робив потрібне, а опорний кінець мав лишатися зафіксованим. Він перевірив число сто й вибрав один економний комплект.
Стрижнем у правій руці поставив свіжі мітки на джерелі та двох кінцях. Тримав кожний контакт по секунді. Для Огляду всі потрібні предмети були видимі; за п’ять отримав напрям, не нову гарантію міцності. Далі Зчеплення, Опора на одному опорному кінці й Розподіл. Загальна ціна була сімдесят. Залишилося тридцять.
— Прийняв, — сказав він Маркові.
Той почав короткий хід ручного гвинта. Даніель розділив загальну тягу між двома напрямними. Язички стали рівно, середня контрольна стрічка натягнулася. Основу потягли по закріплених сталевих напрямних; її тяжкість приймав каркас Марка. Даніель дивився на бічні вушка й звичайний прилад, не на обличчя тварин за стулкою.
На шостій секунді Марк уставив перший клин, на сьомій — другий. Основа дійшла до кінцевої тумби. Даніель припинив комплект на восьмій, загасив мітки. Короткий хід ручного привода скінчився, стопи лишилися.
Марк перевірив їх без навички. Покликав Бена на дальній кінець, попросив показати обидва кріплення з доступної смуги. Той повторив перевірку, відв’язав мат тільки після дозволу. Даніель бачив п’ять рулонів, які ще вчора лежали в табельній кімнаті. Жоден не залишився на іншому березі стику.
— Тепер люди, — сказав механік.
Давід не стрибнув слідом за торбою. Пройшов по звичайному бічному настилу разом із Беном, побачив прийнятий вантаж, повернувся поглядом до родини. Альма взяла Матео за руку, Селін — Єву. Перейшли тим самим відокремленим шляхом.
На дальньому кінці Альма попросила хвилину. Розв’язала власний згорток, перевірила внутрішню кишеню й знову зав’язала. Бен почекав.
Єва підняла торбу й глянула на стулки.
— Вони підуть із нами?
Селін не відразу зрозуміла, кого вона має на увазі. Даніель показав захищений коридор.
— Ми йдемо там. Стулки лишаються за нами зачиненими.
Постовий черговий провів їх до свого входу, передав західному кінцю п’ять імен та адресу коледжу. Лів повторила їх. До прийому в залі вони ще були в дорозі.
Марк витер руки, подивився на годинник. По шостій мав повідомити Люсі, де він. Через підтверджений міст до клініки звичайною дорогою можна було дійти до цього сеансу, якщо не затримають на пості.
— Йду на захід, — сказав він. — Основа на стопах, черговий її прийняв. До відкритих стулок без нового огляду не лізете.
Даніель подивився на конструкцію, потім на механіка. Запитав, чи той хоче, щоб Ада пішла разом. Марк похитав головою: вона погодилася з Беном завершити передачу речей тут. Службовий коридор він пройде із західним постовим супроводом до виходу. Далі — підтверджена людська дорога до клініки.
— Повернення обговоримо, коли поговорю з нею, — додав Марк.
— Так.
Він не попросив механіка передати Люсі, що депо дуже потрібен її батько. Марк закрив інструментальний ящик, лишив на місці тільки ті звичайні ключі, що черговий прийняв за описом. Старий ударний гайковерт від цього не повернувся. Механік забрав свою легку торбу й о 17:35 пішов у коридор.
Бен звірив східний список із західним. П’ять пацієнтів і Тесса у клініці. П’ять нових мешканців ідуть до коледжу. Марк переходить окремо, Емма лишається при медичній передачі.
Даніель оглянув доступну площадку разом із Леоном. Без Огляду, звичайним ліхтарем: під основою ніхто не сидів, за столом не лишилося малої торби, початковий поворот порожній. Крісло Ральфа стояло складене в захищеному місці й мало власний аркуш повернення. Ада підняла один маленький черевик. Покрутила, подивилася на підписаний вантажний лист.
— Єва була в обох, — сказав Леон.
Черговий упізнав черевик: належав дитині робітниці, яку він відправив у пост ще до них. Ада передала його через двері, почула подяку. Даніель дочекався цієї відповіді.
О 18:10 Бен почув Лів. Родини прийшли до західного поста, отримали супровід до коледжу; сама зала ще не прийняла їх. Він записав тільки цей етап. Давід попросив не повертати до депо їхні мати, якщо там звільнять місця. Бен повідомив Ніні, що всі п’ять перейшли зі своїм майном. Старі місця могли бути порожніми, але не ставали ще п’ятьма зайвими матами.
Емма вийшла на зв’язок із приймального відділення. Даніель зупинився поруч із постовим столом, тримаючи пляшку правою.
— Твою рану я не показала лікарю замість тебе, — сказала вона.
— Я ще на східному кінці.
— Чую. Якщо перейдеш, повідом пост і приймальне. Не приходь шукати мене по всій будівлі.
Даніель назвав свій залишок тридцять, відсутність тремору й місце. Вона підтвердила повідомлення. Поруч із нею хтось попросив пересунути ковдру; Емма відклала рацію на хвилину, повернулася й сказала, що наступна звірка їхнього стану буде вранці о восьмій. Негайний канал при зміні лишався.
Близько пів на сьому Марк обізвався через клінічну чергову. Дійшов до приймального входу, Люсі відповіла, що чекатиме біля входу після роботи. Самої зустрічі ще не було. Даніель чув, як механік уточнив, що не йде до її робочої кімнати зараз. Після сеансу Марк лишив повідомлення Бенові: у клініці, з Еммою на зв’язку, про повернення не домовлявся.
Селін відповіла з коледжу о 18:45. Їх прийняла названа чергова; п’ять матів уже розклали. Альма повісила тканину так, щоб не закрити двері. Єва знайшла обидві шкарпетки. Давід звірив місце для торб і вечерю, яку видали всім п’ятьом із запасу приймального пункту. Бен попросив їх самих назвати, чи погодилися лишитися на ніч. Відповіли всі троє дорослих, не одна постова людина за них.
Даніель дивився на край їхньої графи. Учора там стояло «необліковані». Бен перекреслив слово, залишив імена й нову адресу.
Ніна назвала домашній список. Шістнадцятеро зараз у депо: десять дорослих і шестеро неповнолітніх. За п’ятьма матами нових родин не винесли всі старі. Вона приготувала місця тим, хто ще міг повернутися зі східного поста, і попросила повідомити до виходу. Даніель не відповів за Емму й Марка.
Між повідомленнями він із Леоном звіряв два звичайні людські входи, переносив легкі залишені речі правою до постового столу й вертався до крайніх відміток. До кінця цих оглядів о 18:55 не мав повного тихого десятихвилинного інтервалу. Бен читав відповіді йому через відчинені двері.
— Нас тут п’ятеро, — сказав Бен. — Я, Даніель, Леон, Софія, Ада. Поки на східному кінці.
Емма підтвердила свої вісім у клініці: п’ять пацієнтів, Тесса, вона й Марк. Лів повторила п’ятьох у коледжі. Бен склав рядки, а не місця для спання: шістнадцять, п’ять, вісім і п’ять. Усі тридцять чотири мали фактичне місце, яке хтось назвав.
О 18:55 Ада роздала на східній площадці їхні п’ять вечірніх порцій. У депо Ніна видала свої шістнадцять. Клініка підтвердила вечерю своїм вісьмом, коледж — родинам. Ранкова районна видача була на складі депо, але не ставала обіцянкою ще однієї доставки завтра. Леон спитав, чи хтось запише вечерю двічі, якщо Марк усе-таки повернеться пізно.
— Тільки якщо він принесе її в кишені, — відповіла Ада.
Даніель посунувся, звільнив їй сухий край лавки. Заряд після останнього комплекту не зріс: до кінця огляду він ходив і звіряв площадку, тепер тільки сів вечеряти. Софія поклала поряд свою сумку після чергування при крайніх відмітках. До 18:55 вона також не мала тихого десятихвилинного інтервалу. Сказала, що на наступну платну Межу її десяти не вистачить без відпочинку. Леон підставив звичайний ліхтар, щоб бачити домашній список.
О сьомій Бен завершив звірку. Ральфів вечірній контроль виконали, перша рація теж відповіла посту Тео. Зовні залишалися гончаки, на складі — прийнята мала перевірка й встановлена муфта, у депо — люди, які ще чекали завтрашнього рішення. Даніель закрив свою папку.
Західний берег не був рядком, у який можна було записати всіх і піти далі. Арон лежав у названому відділенні. Тесса тримала свої ключі. Родини розклали власні мати. Марк чекав доньку там, куди вирішив дійти сам. На східній лавці Даніель доїв порцію й залишив місце поряд для Бена, коли той нарешті відклав олівець.