Розділ 30. Два проходи

Бен ішов поряд і ніс рацію. На першому розі запитав, чи Даніель хоче повідомити про своє повернення до роботи так само урочисто, як про порожній склад.
— Можу назвати масу.
— Твою? Марк скаже, що речі окремо.
Даніель засміявся, відчув, як пов’язка потягнула шкіру під рукавом, і перестав махати лівою. Йти було легше, ніж учора вертатися з вагової. Кожний поворот вони однаково звіряли з ранковими відмітками Леона. Не просили від дороги пам’ятати, що там уже пройшла службова машина.
До східного поста дійшли о 12:55. Автомобільний міст виднівся за низьким дахом і двома поворотами. Між ними та постовим коридором лежав короткий злам службової дороги. Обидва бетонні краї стояли цілими, але стара похила плита посередині більше не тримала рівного проходу. Маркова основа мала рухатися по закріплених напрямних через півтора метра між тумбами. Далі знову була звичайна дорога, придатна для медичного візка.
Механік показав Даніелеві свої підкладки. Не намагався видати ранкову пробу за випробування цього двору. Софія читала ближнє поле, витративши нову Межу. Постовий черговий стояв із Леоном на іншому кінці; його рація не була третьою позиченою річчю депо. Він назвав свій коридор до мосту, попросив не ставити торби під зовнішню огорожу.
Бен запитав, чому. Черговий повернув його до складу розбитих дорожніх щитів. Між ними пройшла прозора дуга, заввишки з тварину. Даніель помітив край раніше, ніж лапи.
За внутрішнім поворотом стояли всі три обіцяні постові медичні візки. Черговий показав повернений третій, назвав змінних носіїв мостового коридору. Гуго й Клара мали лишатися при малому настилі, приймати перевантаження; далі працювали постові зміни, а не ті самі дві людини, які мусили миттєво вернутися із заходу. Бен звірив час, передав фактичну готовність Еммі.
— Гончаки приходили з того боку ще зранку. Люди зі службової смуги відійшли сюди.
На кріслі біля стіни сидів постовий зв’язківець із перев’язаною гомілкою. Його змінник тримав двері, двоє звичайних робітників прибирали інструмент із північної смуги. Жоден не був їхнім пацієнтом із депо. Вони також мали перейти до закритого постового коридору до першої медичної партії.
Марк показав свою другу роботу. На завантажувальному майданчику була стара двостулкова заслонка. Короткі бічні проходи сходилися перед нею, а захищений людський шлях ішов за бетонним відгородженням. Права стулка перекривала північний вхід, ліва — нижній. Звичайні напрямні та два противажні механізми належали посту. Тут не було жодної деталі, витягнутої із двору вагової.
— Праву прийняв. Ліву ще звіряю, — сказав Марк. — Не починай із неї, бо вона ближча.
Даніель пройшов правим бічним доступом. Руків’я ручного привода було за відгородженням, вушко стулки — навпроти. До обох можна було дістати стрижнем у правій руці, не висовуючись на службову смугу. Під напрямною ціла балка спиралася на бетонний пілон. Механік показав звичайний клин і кінцевий стоп, окремо — місце для власної руки.
Вони перевірили два короткі ходи на закритому дворі. На приладі підготовлена тяга доходила до двох цілих двох десятих кілоньютона; по чотири десятих метра до гнізда. Противагу піднімали ручним приводом, вона зберігала цю роботу для кожної стулки окремо. Даніель бачив навантаження на нерухомих опорах, не на Марковому плечі. Після проби механік повернув обидва механізми у підготовлене положення.
Бен передав у депо, що шлях має прийняту малу основу й постових носіїв, але медичну групу поки не підводять до відкритої частини. Павел повідомив масу Арона з постового приладу: шістдесят два. З основою, підкладкою та ковдрою виходило сімдесят вісім. Торба Тесси їхала окремо. Даніель повторив число Маркові; той звірив запис, а не просто кивнув на ім’я.
Емма попросила клінічний пост підтвердити час ще раз. Даніель почув її через Павела, потім пряму постову відповідь. Вони вирушать о 13:15 зі звичайним візком та носіями, йтимуть оглянутою дорогою повільно. Перед зовнішньою смугою чекатимуть команди. Ада несла малі торби; Тесса йшла поряд із братом. Ніхто не розраховував, що Даніель сам вийде за ними до депо.
Він з’їв передану ранковою машиною обідню порцію, запив, поставив пляшку за бетон. Леон глянув на двір зі щитами, тоді на другий службовий прохід. Там лишалися люди з поста, які ще збирали своє.
— Я поведу їх за внутрішньою огорожею, — сказав він. — Якщо друга група гончаків піде низом, заберу її погляд до зовнішнього повороту. Коридор дивився з обох кінців. Там двері й бетон, не дірка, яку треба перестрибнути.
Даніель хотів попросити, щоб він лишився біля основи. Звідти Леон не встиг би повідомити про нижній прохід. Той поклав на стіну власний лист, показав місце, де повернеться за укриття.
— Не виходжу за дальній ріг. За ним я нічого не перевірив.
— Якщо не зможеш відвести?
— Закриваю двері й повідомляю, що вони внизу. Ти не чекаєш мене на відкритому місці.
Даніель повторив це. Леон сам запросив до проходу постового зв’язківця, попросив його змінника тримати вільний вихід. Марк продовжував звіряти лівий стоп. Бен вивів двох робітників із північного краю, не забравши їхніх торб. Після цього звичайний двір здавався більшим і менш затишним.
Один із робітників повернувся по довгу рейку, що лежала зовні біля щитів. Бен спитав, чия вона. Постова, під двері. Чоловік хотів підперти нею стулку з того боку, щоб не грюкала. Для цього мусив пройти всю північну смугу.
Даніель попросив показати звичайне гніздо з їхнього боку. Робітник повів його туди, але не пішов по рейку. Стоп можна було посадити без виходу до щитів; стара довга деталь просто була звичнішою. Марк перевірив ближній клин, назвав його придатним. Даніель поставив свою площадку саме біля цього доступу.
— А якщо вони вдарять у стулку, поки вона йде? — запитав чоловік.
Даніель показав пілон і балку, де приймуть реакцію. Далі — місце, на якому не стоятиме жодна людина. Він попросив чоловіка відійти за внутрішній поворот разом із Беном.
— Самі тут лишаєтеся?
— Біля доступу. Ви мене звідти бачитимете.
Механік залишався на захищеному боці, де міг прийняти звичайний результат. Даніель вибрав відкрите вушко й кут, із якого дістане його правою, а після контакту сховається за пілоном, не обірвавши власної пари.
Леон повернувся на хвилину, показав черговому другу лінію. У вузькому коридорі для постового крісла знадобилося прибрати ящик; його змінник уже підхопив один кінець. Даніель запропонував нести інший правою. Бен випередив його, звільнивши кур’єрові дорогу. Після перенесення Леон перевірив, чи крісло повертається без удару об двері, й повернувся на свою сторону.
Даніель подивився на відкриті два заходи. Через правий він бачив щити й перших тварин, через нижній — тільки край бетону. Звідси не міг вирішити за Леона, коли той має відступити. Поставив звичайну відмітку на своєму боці, попросив Бена повторювати нижні повідомлення вголос. Сам залишився при правій заслонці. Її рух і момент запуску тепер залежали від нього.
Гончак показався біля щитів о 14:15. Спершу Даніель побачив, як тремтить тонкий лист, потім тварина відступила з-за нього цілком. Другий був позаду. Ні стомленості, ні вчорашньої стулки на них не було. Вони рухалися до людей, які ще закінчували перехід за огорожею.
Даніель вибрав праву заслонку. Стрижень уже лежав у правій долоні; він торкнувся вушка підготовленого механізму на повну секунду, тоді ближнього сталевого вушка стулки. Між ними було три метри. До кожного кінця він залишався ближче, ніж до бетонної стіни на іншому боці двору. Мітки світилися просто перед проходом.
Перший гончак повернувся до світла. Даніель запустив Огляд, побачив напрям тяги вздовж підготовленої балки. Потім Зчеплення у сильному діапазоні: тридцять після п’яти. Сто стало шістдесят п’ять.
Він відпустив звичайний початковий стоп противаги. Стулка пішла у гніздо. Гончак не зупинився перед нею з власної волі: вдарив по краю, коли той уже перекривав просвіт. Даніель почув металевий удар через бетон і не перекинув зв’язок на тіло тварини. Тримав напрям підготовленого руху, бачив на звичайному приладі короткий пік нижче трьох. Перша стулка сіла за чотири секунди.
Марк уставив клин із захищеного боку. Даніель припинив зв’язок на п’ятій, загасив мітки. Тварина вдарила знову, але стулку вже тримали гніздо, клин і цілий пілон. За її краєм лишалося скляне плече; сюди воно не пройшло.
Бен відступив разом із другим робітником до внутрішньої смуги. Не довелося кидати чоловікову торбу під зуби. Даніель подивився на свої пальці: стрижень не тремтів. Лівою він не тримав ані стулки, ані опори.
З нижнього боку долетів Леонів голос.
— Ще два. Біля зовнішнього повороту.
Даніель бачив тільки світле ребро за бетонним кутом. Леон стояв у відкритій частині внутрішнього коридору, далеко від основи. Покликав постового зв’язківця за двері, дочекався, поки його змінник підхопить крісло. Потім відступив до перевіреного укриття, рухаючись так, щоб гончаки бачили його до самого зовнішнього рогу.
Він не вмикав Ривок. Коли перша тварина пішла до нього, зачинив важкі двері й назвав у рацію свій бік. Друга розвернулася слідом, витратила час на той самий короткий тупик. Даніель почув удар по дверях; Леон відповів уже з-за них.
— Люди в пості. Сам я тут. До основи зараз не йду.
Даніель подивився на ліву стулку. Марк оглянув її стоп, підняв великий палець, потім прибрав руку з механізму. Правий прохід був закритий. Гончаки, що обійшли бетон, могли дістатися тільки нижнього. За відгородженням залишалася Софія, яка повідомляла клінічному посту про очікування. Якби він зараз відкрив праву заслонку заради зручного виходу, повернулися б обидві групи.
Він попросив Бена тримати зовнішню смугу порожньою й лишився біля лівого доступу. Сімнадцять хвилин між заходами не були відпочинком. Двічі довелося змінити звичайний кут спостереження, перехопити стрижень і стежити, де рухається край за бетоном. Шістдесят п’ять не зросли від того, що наступний удар затримався.
Гончаки вийшли з Леонового тупика о 14:32. Один уже не біг прямою до людей: нюхнув повітря біля нижньої напрямної, спробував просунутися під стулкою. Даніель бачив його не цілком. Блиск лапи був достатнім, щоб не ставити ногу в цей отвір.
Він поставив нові мітки на лівому механізмі та стулці. Кожне вушко було доступне зі своєї площадки; до далекого лишалося менше метра стрижня. Контакти тримав, не проводив кінцем по металу на ходу. Старі праві мітки не допомагали цьому запуску.
Огляд показав потрібний напрям. Друге Зчеплення з тим самим сильним діапазоном забрало ще тридцять після п’яти. Лишилося тридцять. Противага лівого механізму була піднята до атаки, не підживлена його зарядом.
Стулка рушила. Тварина стрибнула до поміченого вушка, змусила метал ударити по напрямній. Даніель відчув у стрижні в правій руці звичайний дотик, відступив за пілон, залишаючись у межах своєї пари. Підтримав хід до прийнятого кінця, не пробував продавити тіло. На третій секунді просвіт став надто вузьким, на четвертій стулка дійшла до гнізда. Марк вставив другий клин. Даніель загасив зв’язок на п’ятій.
Обидві частини проходу тепер були закриті. Гончаки лишалися зовні, могли бігати вздовж огорожі й шукати інший доступ. Тут вони не діставали ні робітників, ні малого настилу. Даніель не вийшов добивати їх за бетон. На його боці Бен зняв руку з торби, яку притискав до грудей.
— Пронесли, — сказав він.
— Торбу?
— Людину. Торба ще образиться, якщо дізнається.
Марк перевіряв звичайні фіксатори. Він натиснув на обидва руків’я, послухав, чи не хитається гніздо, й покликав постового чергового подивитися разом. Даніель бачив роботу, яку стулки мусили витримувати вже без нього. Противаги не піднімали для третьої спроби. До медичного візка не можна було обіцяти ще один такий самий захист на тридцяти одиницях заряду.
Леон повідомив, що внутрішній коридор вільний. Вийшов звичайними дверима поста, показав Даніелеві порваний край рукава. Шкіра під ним була ціла. Даніель хотів обійти його, подивитися на двері сам. Леон затримав його коротким жестом.
— Черговий перевіряє. Ти вже можеш сісти.
До 14:40 вони підтвердили, що дві стулки стоять на звичайних стопах. Софія зробила свіжу Межу біля людської смуги, відділила її від небезпечного зовнішнього боку. Пост повторив готовність малого проходу. Еммина група мала чекати за внутрішнім поворотом, де настил іще не починався.
Даніель сів за цілим бетонним відгородженням. Звідси було видно людський вхід, не відкритий двір. Марк лишився при конструкції, Леон — при дверях, Бен узяв повідомлення.
Він не вмикав Огляд на кожний новий гуркіт. Дивився на звичайний годинник і пив воду. Дихання заспокоїлося; пальці не тремтіли. На лівій руці боліло під старою пов’язкою, тому навіть пляшку він ставив ближче до правої.
О 14:55 у захищеному вході показалася Емма. За нею котили постовий медичний візок; Тесса йшла біля Арона, Ада несла підписані торби. Міка в позиченому кріслі чекав за поворотом із Рут. Нільс та Івен ішли повільно, поруч із другим носієм. Даніель побачив їх усіх, не встав із лавки на допомогу, якої не мав зараз давати.
Емма тільки глянула на нього, попросила Бена лишити місце для наступної перевірки. Лежачий рейс нарешті дістався до свого східного кінця.
О третій Даніель відсидів двадцять тихих хвилин. Заряд був сорок. Він назвав його Маркові. Той поклав на стіл журнал основи й повернувся до опор. Зовні ще били по металу; всередині Емма присіла біля Арона й попросила Тессу відповісти, коли брат востаннє говорив так коротко.