Розділ 22. Два кінці

О сьомій до медичного виходу під’їхала районна машина. Водійка Ерна заглушила двигун, показала Ніні накладну й попросила людей до задніх дверей. На кузові був номер поста Тео.

Даніель узяв документи, Бен із Адою приймали ящики. На полиці лишалися шістнадцять порцій після вчорашніх трьох видач; з них сніданок двадцяти дев’ятьом не складався. Ніна розкрила першу коробку тільки після перевірки всього приходу: п’ятдесят чотири закриті порції, вісімдесят чотири літри води. Частина відразу пішла до ранкового столу.

Ерна назвала видачу разовою. У накладній стояв районний резерв і їхній пункт допомоги, який подав список мешканців. Подальшої дати не було. Ніна попросила водійку зачекати останню каністру, не підписала воду, яка ще їхала у кузові.

Разом із накладною Ерна привезла відповідь про позичену рацію. Пост подовжив її видачу до дня сьомого, 13:30. Пристрій і зарядник лишалися постовими; вони мали передати контрольні повідомлення сьогодні ввечері й завтра зранку та повернути комплект у новий строк або знову погоджувати. Даніель прочитав умову, підписав отримання відповіді. Стару картку огляду віддав у запечатаному конверті. Ерна звірила номер і поставила час прийому: 07:10.

Бен поглянув на рацію, яку Даніель закріпив праворуч.

— Добре, що не треба вдавати, наче знайшли її в коморі.

— До завтра треба пам’ятати, чия вона.

— Я сьогодні понесу деталь. Пам’ятай ти.

Леон забрав три ранкові порції для дороги. Ніна включила їх у загальний сніданок. Софія лишалася з Еммою й Павелом: готувала порівняння вчорашньої паузи, не визначала заочно, що саме зламалося в решітці. Марк сидів за іншим столом. Учорашній сеанс із Люсі відбувся, Міріам повторила умови нагляду й час нового виклику. Механік готувався до нього, а не до їхнього походу.

Даніель поклав біля Ніни лист можливого обміну. Звичайний пневматичний гайковерт і три підібрані робочі головки з деповського комплекту. Ніна перевірила, що на них немає Маркових особистих позначок. Компресор лишався тут; якщо обмін відбудеться, швидко розбирати новий вузол уже не буде чим. Звичайні ключі й частина головок залишалися, але замість одного натискання доведеться працювати довше.

— Спершу з’ясуйте, що купуєте, — сказала вона. — За саму адресу інструменту не віддаємо.

Даніель погодився. Віднести гайковерт він поки не просив. На склад вирушили втрьох о 07:20, із журналом Рене, ключем, ліхтарями й рулеткою. Його заряд був сто після нічного спокійного сну. Перев’язка залишалася сухою, ліва рука — в підтримці.

Двері відчинили близько без чверті восьмої. Бен покликав, перевірив доступні кімнати перед тим, як іти до нижньої площадки. Біля решітки ніхто не з’явився. Нового циклу не запускали: вчорашній наряд був завершений, сьогодні мали оглянути остигле обладнання за його післяробочим листом.

Даніель зняв тільки звичайну кришку зовнішнього приводу, вказану Рене. Леон тримав її, Бен підсвічував. За нею йшла коротка тяга до вентиляційної заслінки. Даніель повільно повернув доступний контрольний важіль. Тяга рушила, потім зупинилася раніше нанесеної мітки.

Бен попросив повторити. На холодній муфті між приводом і тягою відкрилася тонка тріщина. Даніель відпустив важіль, простежив, як вона змикається. Залишив привід у штатному вимкненому положенні.

— Рене говорила про охолодження, — сказав Леон.

Даніель звірив положення заслінки з доступною табличкою. Вона не доходила до повного ходу, потрібного для тривалої роботи. Розсіювання давало тепло; такий привід не можна було приймати на дванадцять годин тільки за їхнім вчорашнім малим результатом.

Він викликав пост. Передав видимий дефект, положення й номер деталі. Попросив з’єднати з Рене. Технікиня відповіла після іншої заявки, попросила ще раз прочитати маркування муфти й розмір посадки. Даніель продиктував із корпусу та рулетки, не з Огляду. Вона підтвердила, який вузол треба замінити, й заборонила довгий цикл до ремонту та перевірки ходу.

Леон записав номер. Бен прив’язав до приводу застереження, після чого вони закрили кришку. Поламану муфту не демонтували, щоб не лишити систему розібраною без того, хто завершить ремонт.

У ремонтний двір Лінди Варн прийшли близько половини дев’ятої. Північний прохід від складу займав більше за сімсот метрів навпростець: перед відчиненою хвірткою довелося обійти ряд вантажних кузовів. Леон повернувся до Бена й показав суху стежку між ними.

Лінда стояла під навісом, рахувала деталі в ящику. Прочитала запис Рене, звірила свій номер і попросила Даніеля показати розмір, який він щойно поміряв. Лише тоді дістала придатну муфту. Поряд на полиці були два легкі сталеві опорні кронштейни для рами. Отвори й товщину вони оглянули; під пацієнтів їх ще належало прийняти у своїй конструкції.

— Оці два можемо взяти з муфтою? — спитав Даніель.

Лінда повернула кронштейн так, щоб було видно ціну на бирці.

Бен вказав на муфту з нижньої полиці. На її бирці було менше, а з відстані вона скидалася на потрібну. Лінда дала обидві, щоб звірили самі. Даніель приклав записаний розмір до посадки: у дешевшої отвір був глибший, край упирався б у тягу раніше повного ходу. Зняти тріснуту деталь і поставити цю означало б лишити заслінку недовідкритою з іншої причини.

— А підігнати? — спитав Бен.

Даніель хотів відповісти, що вдома знайдуть спосіб. Вдома був Марк, який учора вже сказав, що не візьметься.

— Не купуватимемо чужу роботу, якої ще ніхто не погодився робити.

Він повернув дешевшу муфту на полицю.

— Можна. Чим платите? — спитала Лінда.

Він назвав гайковерт і головки. Вона спитала, чи працює ударний механізм, чи це вже порожній корпус, яких тут багато. Даніель сказав, коли ним користувалися востаннє, запропонував перевірку. Обіцянку майбутнього захисту депо Лінда не прийняла: її двір потребував інструменту зараз, для власних з’єднань і машин.

— Я не можу відкрутити вашу майбутню вдячність, — сказала вона. — Три деталі залишу до перевірки. Якщо гайковерт поганий, домовлятимемося про інше. На словах муфту не забирайте.