Розділ 14. Нижня секція

О п’ятій Марк повернув ключ у замку службової шафи. Верхня половина відчинилася відразу. Нижня трималася на іншій засувці, яку приховувала табличка з номером майна.

Даніель посвітив збоку. Саме тут Вікторова схема закінчувалася маленьким прямокутником. Марк відкрутив звичайне кріплення таблички й поклав гвинти в її загнутий край.

За нею була панель, вужча за старий щит чергового. Від неї йшли два різні кабелі: звичайне живлення до деповської розетки й товстий кожух униз, крізь підлогу. Кожух не зник у світлі, коли Марк торкнувся його рукавицею.

— Міг би хоча б пил не збирати, — сказав механік.

Даніель подав йому чисту ганчірку. Від четвертої до половини п’ятої він сидів у коридорі, поки Марк готував місце. Після відпочинку заряд дійшов до ста. Пов’язка не промокла, ліва рука залишалася в підтримці. До відкритої шафи він підійшов правим боком.

Софія поставила на стіл дві копії: радіозапис Міни й сьогоднішню схему. Леон приніс переносне огородження із двору; ним закрили нижню секцію від дітей і випадкових ліктів. За дверима Ніна роздавала вечерю. Ніхто не переносив мати ближче до нового приладу.

Перша сторінка відкрилася без картки. Даніель натиснув звичайну кнопку, прочитав адресу й час. У правому нижньому куті стояло «публічний перегляд».

Ділянка: депо, східне крило.
Поточний день: 3.
Перше велике включення центральної гілки: день 9, 09:00.

Софія поклала палець біля часу на своєму аркуші. Звіряла не тільки дев’ятку: початок відліку й ранкову годину теж. Даніель дочекався, поки вона кивнула.

— Те саме, що передала Міна. Тепер від цього пристрою, — сказала вона.

Марк спитав, чи означає це, що вони можуть лишатися тут до дев’ятої години. Софія повернула йому аркуш із трьома замірами підходу.

— Тут дата. У нас є ще підлога, стіни й люди. Вони її не прочитали.

Даніель записав підтвердження поруч із радіоджерелом. Прилад показував місцеві значення; повної карти міста на цій сторінці не було. Коли він натиснув на схему лінії, відкрився запит іншого доступу.

Картку видали на його ім’я біля східного поста. Даніель дістав квитанцію, звірив номер на її звороті й у полі панелі. Лише тоді вставив картку в паз. Панель прийняла тимчасовий огляд і запропонувала перевірити місцеве з’єднання перед тестом.

— Якщо це згода, — сказав Леон, — підпис у мене не вийде. Я лівою взагалі не пишу.

Марк відсунув його пальці від кнопки.

— Це поки картка. Угода лежить на іншому столі.

Під панеллю був знімний сервісний кожух. Марк відкрив його штатним ключем і показав Даніелеві невеликий роз’єм. Звичайний фіксатор не доходив до кінця: тонкий кронштейн після зміщення стояв навскіс. Жодної небезпечної напруги туди руками не подавали; Марк від’єднав звичайне живлення на час огляду, звірив позначки на корпусі.

На внутрішній схемі знайшли місцеву лінію до складу. Софія переписала її номер і шлях, який пристрій вважав зареєстрованим. На складі вони вже бачили решітку під вантажною залою, але досі не мали способу запитати, що вона робить.

Поряд із місцевим оглядом залишалися два закриті поля. Одне вимагало іншої службової ролі, друге — погодження постійного режиму. Даніель не тиснув на них кілька разів. Звірив текст виданого допуску: стан лінії, огляд приймача, один зареєстрований тест за наявного витратника. Доступ не давав перенести захист на весь будинок.

— Якщо прибрати карту, що лишиться? — спитав Марк.

Даніель вийняв її. Публічні місцеві показники й дата залишилися, запуск зник. Знову вставив, дочекався перевірки номера. На окремій сторінці було «обмежений автономний режим» і поле службового керування, якого їхня роль не відкривала.

Софія попросила занотувати обидва поля. Даніель записав тільки те, що прочитав на своїй сторінці.

Емма зазирнула до шафи. Запитала, де саме стоятимуть люди, якщо вони назвуть це захистом. Даніель показав малий тестовий квадрат. Вона подивилася на нього, тоді на двері пункту.

— Рут тут не поміститься разом із супроводом.

Він провів межу квадрата на копії. До медичних матів вона не доходила. Емма повернулася до пацієнтів без нового повідомлення про безпечну ніч.

Даніель попросив не запускати перевірку тільки за схемою. Показав на позначення приймача.

— Ми винесли радіо. Інших дверей не оглядали. Там могли зупинитися люди.

Марк повернув кожух на місце. Вирішили піти до складу, а до панелі повернутися після обходу. Ніна записала короткий вихід трьох; Леон залишався в депо, щоб передати Еммі звістку від прийому, якщо та надійде. Позичену рацію перевірили викликом до Павела.

Пішли о 17:35. Дорога до вантажного двору займала більше, ніж пряма лінія на плані: коло розбитого водостоку треба було триматися іншої стіни. Даніель не звернув до місця, де залишили ящик із таллю. Відкрита зовнішня площадка лежала за їхнім нинішнім проходом; назад по втрачене сьогодні не йшли.

Марк відчинив службові двері своїм складським ключем. Спочатку покликав людей. Чекали. Далі посвітили всередину з порога, перевірили видимий шлях до другого виходу. Даніель дивився на темні кути довше, ніж на позначки біля решітки.

За сорок хвилин оглянули доступні кімнати, бокову комору й сходи в нижню технічну частину. Голосів і речей для ночівлі не знайшли. В одному кабінеті лишалася чашка із засохлим обідком. Марк показав на забиту пилом ручку дверей; це не було свідченням, що ніхто сюди не прийде завтра.

Перед сходами знайшли слід води. Леонів ліхтар був удома; Марк підсвітив власним із деповського ящика. Волога йшла від звичайної труби, не від світного краю. Він закрив доступний кран, тоді попросив Даніеля почекати: сходинку треба було перевірити, перш ніж ставати на неї із сумкою.

Даніель бачив відкриту бічну балку й кріплення. Торкнувся сухої частини стрижнем, без мітки, перевірив видимий рух. Вільна накладка на першій сходинці хиталася; її відсунули до стіни. Далі спускалися по одному. Софія залишила на дверях напрям виходу й застереження, а не позначку, що будівлю прийняли під житло.