Розділ 11. Голос із західного берега

О четвертій Даніель усе ще сидів у коридорі. Від третьої не вставав і не користувався навичками; десять піднялося до сорока. Зі столу за дверима долинали короткі голоси, серед яких Емма щоразу намагалася знайти вільний проміжок.
Марк віддав їй радіо, а Ніна посадила біля нього Павела з журналом. Сам механік лишився при кабелі. Уранці він замінив перший акумулятор другим; відпрацьований поставив окремо, третій тримав у резерві. Коли передачі слабшали, дивився на індикатор, але не збільшував навмання живлення.
Емма назвала пункт депо, свій фах і кількість людей, яких хотіла передати на огляд. Її перебили з іншого поста: там уже чекали відповіді про людину, яку не могли забрати з автобуса. Емма відпустила кнопку, вислухала адресу й записала, де сталося. Знову зайшла в канал тільки після підтвердження від диспетчера.
— До західної клініки. П’ятеро, двоє потребують лежачого перевезення. Ще один ходячий із раною. Потрібна розмова з прийомом, а не загальне оголошення.
Їй відповів чоловік із районного поста. Мав список контактів, але сам у клініці не працював. Попросив чекати, поки з’єднає через чергового, і назвав час наступного сеансу. Емма перепитала його ім’я. Павел записав «Тео, районний пост», потім перевірив написання з її слів.
Даніель приніс аркуш із маршрутами. Поклав так, щоб вона могла прочитати, не випускаючи радіо. Емма подякувала лише кивком. Її власний список лежав зверху; після сьогоднішнього огляду під Ароновим і Рутиним іменами були нові рядки.
Івен підвівся зі стільця, спершись на його спинку. Показав на двері.
— Якщо вони працюють, я можу й сам. Скільки ще чекатимемо, поки комусь дадуть говорити?
Емма відклала олівець. Попросила показати, як він ітиме. Івен зробив кілька кроків до коридору, на третьому припинив ставити ногу на підлогу повністю. Приховав це поворотом до стіни й усміхнувся Даніелеві.
— Не дуже швидко. Там хоч іще один стілець знайдеться?
Даніель підсунув його власний. Івен сів без нового заперечення. На краю пов’язки проступила свіжа пляма. Емма покликала Ніну потримати журнал, підійшла з чистим пакетом і попросила дати їй ногу. Поки змінювала зовнішню тканину й перевіряла притиснення, радіо називало чужі адреси.
Івен тримався за сидіння. Даніель стояв поряд, бачачи, як його пальці то біліли, то знову набирали кольору. До каналу було кілька кроків, і в кожній паузі хотілося повернути Еммі кнопку. Вона закінчила біля пацієнта, звичайними руками, і тільки тоді зняла рукавички.
— Ви можете обрати йти, — сказала Івену. — Але розкажіть мені, хто сяде з вами між мостом і клінікою, коли ви вже не зможете йти.
Він подивився на Даніелеву підтримку, відвів погляд.
— Я думав, на тому боці заберуть.
Емма підняла журнал. У графі передачі поки лишався районний пост.
— Саме це зараз з’ясовую.
Вона не повернула його на мат. Залишила стілець біля дверей, звідки він міг чути розмову, й попросила покликати, якщо тканина знову промокне. Івен стягнув штанину вище пов’язки. Коли Тео наступного разу просив почекати, він уже не підводився.
У кімнаті Арон питав Тессу, чи вони вже їдуть. Вона показувала йому годинник. Даніель чув одні й ті самі слова втретє, перш ніж Емма підвела голову.
— Поки ще говоримо, — сказала вона достатньо голосно, щоб почули обоє.
Між сеансами допомагала біля Рут. Ніна тримала чергування, але не вирішувала за неї, що означає новий біль. Емма вислухала Рут, оглянула доступну пов’язку й залишила ногу на підкладці. Повернулася до радіо з тією самою вимогою про справжній прийом.
Старший син Рут перестав розкладати коробки. Даніель попросив його сісти при матері, поки Емма зайнята зв’язком.
— Міка, — сказав хлопець. — Мене вчора вписали як сина.
Даніель виправив рядок. Міці було дев’ятнадцять, він уже стояв у дорослій частині списку. Попросив лише сказати, що зможе допомагати зовні, коли хтось сидітиме з матір’ю.
— Спершу хоч почуємо, куди її нести, — сказав Даніель.
О 16:27 районний пост повернувся. Тео назвав інший канал, попередив про слабкий прямий прийом і передав слово черговому клініки. Марк підлаштував станцію; кілька перших слів потонули в шумі.
— Йонас Вельт, реєстрація приймального відділення західної клініки. Повторіть, хто при вас і звідки.
Емма не почала з усіх своїх питань. Назвала адресу депо й перший стан, який хотіла передати. Йонас попросив зачекати, відійшов від передавача, повернувся з іншим голосом поряд. Представив чергову лікарку, докторку Естер, і сказав, що зараз запише її питання. Повторював їх Еммі по одному.
Спершу про Арона: час падіння, затиснуту ногу, біль при диханні, що змінилося після передачі у пункт. Емма відповідала зі свого журналу, а про саму подію попросила Даніеля сказати лише те, що він бачив. Він назвав час, спосіб звільнення й момент, коли припинили рух.
Йонас перечитав отримане. Емма виправила один час. За його спиною хтось кликав людину на ім’я, і він знову просив хвилину. Даніель дивився на кнопку, яку Емма більше не затискала між репліками. На тому боці теж не мали однієї порожньої кімнати для кожного голосу.
Потім пройшли Рут, Івена, Клару й Нільса. Йонас запитав про Даніелеву рану; Емма віддала йому короткий опис огляду та залишила вимогу не навантажувати ліву. Даніель помітив, що його ім’я прозвучало після решти, й цього разу не відчув потреби пересунути себе на інше місце.
— Приймальне працює, — сказав Йонас після наступної паузи. — Є черговий огляд і знімки, але не все робимо без очікування. Живлення на окремому резерві. Ваш список передали лікарці. Не відправляйте людей тільки тому, що почули нас.
Емма підняла олівець.
— Які умови?
Йонас назвав західний вхід із боку тихої вулиці, місце зв’язку з охороною, повторне підтвердження до виїзду. Потрібні імена, час виходу й орієнтовний час прибуття. Для лежачих — супровід, який лишатиметься з ними до передачі, а не залишить на сходах. Огляд вони готували для названих людей; за всіх мешканців депо місць не обіцяли. Якщо дорога затримає групу, слід повідомляти, щоб клініка не тримала пост порожнім замість інших пацієнтів.
Емма перепитала, чи можна було забрати їх із східного берега машиною. Йонас не мав готового такого виїзду. Попросив передати запит транспортному черговому, назвав контакт. У приймальному не могли відкрити їм східний підхід до мосту.
Оскар стояв біля дверей, руки в кишенях. Даніель не повернув до нього карту.
Павел прочитав запис Еммі. Вона повторила умови Йонасові, отримала підтвердження й тільки тоді поставила біля «працює» час та ім’я джерела.
Тесса прийшла зі своєю вже зібраною торбою. Емма пояснила, що названі пацієнти ще не мали часу виїзду. Тесса сперлася на край столу.
— Вони ж тепер знають про нього.
— Так. І зможуть зустріти, коли ми передамо час. Зараз він до входу не дійде без дороги.
Тесса розстебнула торбу не до кінця. Залишила біля Арона, вже не забираючи речі назад на свій мат.
Марк зачекав, поки Емма закінчить медичну частину, й попросив Йонаса про ім’я Люсі Келлер. Назвав вік, школу й відоме ранкове повідомлення. Даніель показав йому шкільний аркуш, щоб не пропустити записаний час.
Йонас мав журнал прийому, не список усіх волонтерів міста. На доступному йому поточному аркуші такого імені не знайшов. Погодився передати запит реєстрації та записав, кого викликати в депо. Марк спитав, чи могли привезти без прізвища.
— Могли. Я цього зараз не перевірю одним списком. Не робіть із моєї відповіді висновку про неї.
Марк притиснув край фотографії великим пальцем. Раніше він тримав її перед камерою телефона. Тепер перед динаміком, у якому ніхто її не бачив.
Даніель передав Бенове ім’я після нього. Йонас запитав про місце останнього контакту. Службовий перехід на сході, не автомобільний міст; обвалені сходи, фрагменти радіо, жодної зустрічі після. Він прочитав запис і не отримав особистого підтвердження.
— Запит залишаю. Якщо на вашому боці є свідки, збирайте останні місця. Список клініки не покаже, хто лишився на сході.
Марк відпустив кнопку передачі. Йонас попрощався, повернувся до медичного каналу й покликав наступний пост. Емма не тримала його додатковими питаннями про дорогу, яку він не контролював.
О 17:15 Софія повернулася з підходу й принесла свої аркуші. Даніель посунув футляр із динамометром, який випадково залишили біля карти. Софія не стала ставити його на місце — показала три сьогоднішні заміри автомобільного підходу: о 09:30, 12:40 та 16:20.
— Після перших двох я відпочивала по пів години, повернула до ста. Останній лишив вісімдесят п’ять, — сказала вона. — Три різні положення краю. На всю дорогу у нас тепер немає підтвердженого спільного вікна.
Поруч були звичайні орієнтири й час, коли Леон перевірив підхід до кожної точки. На одному він викреслив вчорашню хвіртку: тепер там стояли ящики, і людина з візком не пройшла б без їх переміщення.
Даніель відсунув карту мосту й дістав план східних дворів. Від останнього Бенового майданчика було кілька звичайних виходів до кварталів, якими він сам не пройшов. Марк показував їх ще до того, як вони домовилися про радіо.
Палець зупинився на вулиці біля старої насосної. Бен колись повів його тут обхідним шляхом і пів дороги сперечався, що добрий інспектор має знати, де продають каву. Даніель пам’ятав вивіску краще, ніж номер будинку. Зараз цього вистачило б, щоб відшукати двір, але не людину.
Він намалював коло біля виходу з майданчика й почав звідти. На іншому краю аркуша залишив місце для часу й того, хто справді бачив Бена після події. Спогад про каву не став першим свідченням. Став причиною ще раз перевірити, куди виходила знайома стежка.
— Шукатиму тут, — сказав Даніель. — Не на західному березі тільки тому, що він відповідає. Треба зібрати, хто виходив із цих дворів після дев’ятої.
Марк подивився на шкільний список.
— Мій запит лишається на прийомі?
— І на волонтерському каналі. Якщо є відповідь — ти чуєш першим.
— Тоді я тут. Поки відповіді немає.
Він поставив фотографію в прозорий файл і перестав тримати в руці. Домовленість була коротшою за те, чого він хотів, проте цього разу саме він назвав її межу.
Ніна звірила вечірні порції з надходженням. На день дев’ять запас усе ще не виходив; тепер він принаймні переживав завтрашній сніданок. Два розвідники погодилися вранці перевірити звичайний східний підхід і забрати невеликий пакунок запчастин, які постачальницький двір міг віддати окремо. Ерік знав комірницю; Міка хотів допомогти з майбутнім візком для матері. Іва залишалася при дітях і чергуванні.
Даніель написав, якою дорогою чекатимуть їх назад. Леон узяв копію для свого обходу. До розподільного пункту вони ще не мали ні свідка, ні відкритого входу; на карті пошуку лишилися двори й питання.
О шостій Софія знову назвала сто — останню пів годину сиділа біля карти без навичок. Емма закріпила клінічні умови біля двох учорашніх списків. Зі слова «прийом» до слова «виїзд» ще лишалося порожнє місце.
Арон покликав її з кімнати. Вона взяла журнал і пішла. Даніель прибрав з її стільця торбу, щоб після огляду було куди сісти. Лівою не допомагав. На столі лишилися адреса західного входу й Бенове ім’я серед східних вулиць. Обидва нарешті мали наступну роботу.