Розділ 9. Остання поїздка

О восьмій Оскар уже сидів за кермом. Марк щойно віддав йому ключ для огляду. Двигун працював рівно, скло з його боку було опущене. На пасажирському місці лежав порожній Еріків візок.

Марк зупинився біля капота з двома брусками в руках.

— Домовлялися оглядати.

— Оглядай. Колеса ще на місці.

Даніель підійшов зі списком робіт. Емма перев’язала йому руку до сніданку; свіжа тканина натягувалася під курткою, коли він повертав корпус. Вона знову дозволила ходити, але не тримати вантаж. Він притискав блокнот правою долонею, не розкриваючи лівий лікоть.

Ерік та Іва чекали біля воріт. Учора вони збиралися йти пішки. Тепер Іва показувала на порожній кузов.

— Якщо там є вода, назад двома руками не принесемо. Нехай спершу звозить нас. Потім забирайте свою балку.

Оскар не усміхнувся, але відчинив передні двері. Даніель подивився на Марка. Той поклав бруски на землю.

— До постачальницького двору й назад. Без мостів. Якщо затримуєтеся, передайте з їхнього поста.

Ерік повторив адресу й час повернення. Візок взяли для руху всередині двору; за кермом залишився Оскар. Іва сіла поряд, Ерік — на штатне заднє сидіння. Фургон виїхав за ворота, й Даніель побачив порожнє місце, на якому досі можна було намалювати вихід для пацієнтів.

— Тепер скажи, що хочеш зняти, — попросив він Марка.

Механік привів його до зовнішнього вантажного тамбура в боковому крилі. Це був не прохід під піднятим трамваєм: ремонтна зала залишалася за зачиненими дверима. З двору в тамбур вела сталева заслонка на горизонтальних напрямних. Біля її краю вже висів рукописний напис про несправність. Марк показав на нижню рейку.

— Веде. Вчора ще пропускала візок, сьогодні край задрався. Якщо заклинить відкритою, бокові двері нічого не захистять.

Даніель присів праворуч від рейки. Нижня секція справді стала горбом, кінці були затиснуті в опорах. За заслонкою була вузька площадка з другим виходом у боковий двір. Тут можна було виводити людей, минаючи небезпечну залу, але зараз колесо звичайного візка впиралося б у піднятий метал.

Марк накреслив на його аркуші два короткі відрізки.

— Ось такі підкладні балки. Деповські, що лишилися, тонкі або під навантаженням. У фургона є задня поперечина й ресорні смуги. Не двигун. Двигун без талі нам зараз і близько не потрібний.

— Після них він поїде?

— Після того, як я зніму задній вузол, — ні.

Даніель провів пальцем по прямій частині рейки. Балки мали тримати її, а ресорні смуги могли стати розподільними пластинами під кріплення. Машина давала готовий матеріал з відомою роботою до події. Повернути його назад між двома поїздками не вийшло б.

Він запропонував спершу перевірити метал на старому візку. Марк показав на його колеса: візок із медичного пункту лишався потрібен Аронові. Інших справних рам достатньої товщини в депо зараз не було. Зняти одну з-під трамвая означало зайти в закриту залу й почати зовсім іншу роботу.

Із бокових дверей вийшов Ян. Почув останні слова й поставив кухоль на підвіконня.

— Тоді не починайте жодної. Збережіть машину. Вона хоча б їде.

— Не через пішохідні сходи, — відповів Даніель.

— Через залізничний. Ви самі вчора його малювали.

Даніель розгорнув копію чергового. Показав сервісну смугу, на яку фургон не виходив, і обидві частини довгого маршруту. Ян накрив долонею середину аркуша.

— Це можна погодити. А відрізану деталь назад не погодиш.

Марк стояв поруч із ключем від тамбура. Даніель дочекався, поки той покаже, де саме лишалися справні виходи. Якщо засувка заслонки заклинить, люди біля пункту втратять найпростіший шлях у двір; якщо фургон збережеться, він усе одно не забере всіх лежачих за одну поїздку й не мине перехід без нової домовленості.

Ян узяв свою копію. Сказав, що допомагати з розбиранням не буде. Даніель залишив його ім’я в графі обліку води. Нижче біля зовнішніх робіт поставив лише тих, хто вже погодився прийти.

Поки машина не повернулася, Марк викотив звичайний підлоговий домкрат і приніс дерев’яні підкладки. Для знятого заднього вузла він підготував низьку платформу на колесах: опустити на неї, а не підіймати з землі руками. Даніель обійшов платформу з ліхтариком, перевірив доступний край та вихід із двору. Правою ногою посунув порожню обгортку за межі робочого місця.

З інструментальної кімнати Марк дістав пневматичний гайковерт зі штатними головками. Компресор у боковому крилі сьогодні працював; шланг він протягнув так, щоб той не перетинав медичний прохід. Великі ключі зі складу не повернулися. На ту кріпильну гайку, до якої гайковерт не дістанеться, Марк уже поклав менший накидний із деповської шафи.

— Якщо не візьме, знімемо тільки потрібну частину разом із кріпленням, — сказав він. — Мені не потрібне все залізо машини.

На столі поруч з’явився вузький прилад у футлярі. Стрілка стояла на нулі, шкала мала поділки до п’яти кілоньютонів. Марк показав його Даніелеві.

— Штатний динамометр. Ним тяги перевіряли. І рулетка. Зчеплення сьогодні не вгадає за нас ці цифри.

Даніель звірив маркування футляра з приладом, перевірив вільний нуль і забрав рулетку. Прилад вставлявся в тягу, а люди читали шкалу збоку.

На нижній полиці лежав короткий сталевий ломик із загнутим кінцем. Марк підняв його, вибравши серед довших.

— Цим відкриємо кожух. Другого здорового плеча тобі не додає.

Даніель узяв за середину правою рукою. Вага була такою, що він міг поставити кінець на землю без ривка. Поклав біля футляра. Для нього знайшлося місце в тамбурі, подалі від дітей і харчового столу.

Фургон повернувся о 08:52. Оскар заглушив двигун, але ключ не витяг. Іва відчинила кузов; Ерік показав Ніні накладну з іменем комірниці постачальницького двору. Вони привезли закриті коробки харчових порцій і запечатані каністри води з резерву підприємства. Видане погодили для тридцяти двох людей при Ніниному записі, залишивши іншу частину тамтешнім працівникам. Наступного такого самого рейсу ніхто не обіцяв.