Розділ 8. Два списки

Радіо заговорило, коли Ніна роздавала вечірні порції. Марк поклав свою закритою на край столу й нахилився до динаміка. Даніель лишився на стільці: за останню годину тут зібрали карти, записи зі школи й Еммин список, і він нарешті міг дістати потрібний аркуш, не встаючи.
Софія сиділа біля нього від п’ятої. О шостій назвала повний заряд і записала останні три колонки спостережень. Тепер прибрала олівець, коли з радіо долинуло слово «центральна».
— Схід-два, районний ретрансляційний пост. Повтор публічного розкладу. Перше велике включення центральної гілки: день дев’ять, нуль дев’ять нуль нуль. Локальні маршрути уточнювати на місцях. Повтор через дві хвилини.
Ніна попросила всіх відійти від проходу. Ерік заглушив переносний вентилятор, який сьогодні працював від відновленої лінії у побутовій кімнаті. У тиші приймач зашумів голосніше.
Даніель записав слова, залишивши порожнім місце біля дати. Марк переставив антену на кілька сантиметрів і перевірив з’єднання звичайною рукою.
Повтор прийшов о 18:06. Ніна записувала на іншому аркуші. Після нього Марк натиснув кнопку передачі, назвав депо й попросив уточнити, від якого дня йде рахунок.
Відповідь пролізла крізь шум із третьої спроби.
— Оператор Міна. Від першого розгортання о дев’ятій. Сьогодні день один. Читаю поле публічного термінала на нашому посту. День дев’ять, дев’ята ранку. Це розклад центральної гілки. Прогнозу для вашого двору в мене немає.
Марк спитав про клініку на західному березі. Міна попросила не займати цей канал запитами про окремі установи: на посту збирали координати перекритих доріг. Назвала інший канал і час сеансу медичної координації. Емма записала їх сама. Міна не знала, чи приймуть їхніх пацієнтів, і не передавала голосу клініки.
Даніель попросив повторити адресу поста та край, який той спостерігав. Виявилося, пост був південніше депо, далеко від їхнього автомобільного підходу. Він наніс його на карту окремою точкою. На цьому Міна закінчила сеанс, закликавши наступного абонента.
Ніна й Даніель звірили свої записи. Різнилася тільки одна почута частка; час і назва гілки збігалися. Марк спробував канал зі школи й знову передав Люсін запит. Ніхто не відповів особисто. Даніель після нього повторив Бенів. Закрив обидва файли.
— Вісім днів, — сказала Тесса. — Якщо сьогодні перший, до дев’ятої того ранку менше восьми повних.
Даніель подивився на годинник. У цьому вона була точніша за його перший рядок. Викреслив «вісім повних діб», написав кінцевий час.
— Що буде тут? — спитав Ерік.
Софія повернула до нього аркуш із двома замірами на пішохідних сходах.
— Оператор не сказав. Я теж не маю виміру для того включення. У нас є строк події й наші місцеві спостереження. Їх ще не можна скласти в одне число.
Ерік подивився на матову стелю. Після вчорашнього дзвону кухлів так робив не тільки він.
Даніель відклав карту й підсунув чистий аркуш у середину столу.
— Пацієнтів треба вивезти раніше. А ті, хто залишиться, мають отримати місце, де можна перечекати наступне. Я можу готувати прохід. Для всього депо моєї руки й десяти секунд не вистачить.
Ніна не взяла олівця.
— Раніше від чого? Від дня дев’ять чи від наступної вечері? У мене залишилися дві видачі їжі.
Вона принесла журнал комори. Ерік поставив поряд розкриту останню коробку. Початкові сто дев’яносто дві порції вони звірили з чотирма видачами по тридцять дві: учора вечеря, сьогодні сніданок, обід і теперішня вечеря. Тих, хто виходив, забезпечили закритими порціями з тих самих видач. На полиці було шістдесят чотири. Кілька недоїдених тарілок у кімнаті назад у запас не рахували.
— У списку досі тридцять двоє, — сказала Ніна. — Нові сюди не оселилися. Якби ми рахували тільки тих, хто стоїть при столі, їжі вийшло б більше, але дітей вона від цього не нагодує.
Воду перерахували по каністрах і пляшках, звіривши вже відкриті з виданим. Сто дванадцять літрів пішли на пиття й їжу; ще вісімнадцять — на догляд і необхідне миття там, де не брали технічну воду. З двохсот п’ятдесяти шести лишилося сто двадцять шість літрів. Особиста вода Даніеля до цих цифр не входила; від неї вже нічого не лишилося.
Ерік хотів відкрити технічну каністру й поставити біля кухні. Емма притримала двері комори, поки Ніна брала останній журнал.
— Біля кухні хтось наллє собі. Поставте з написом там, де вона й була. Питною від місця не стане.
Ерік відніс її назад. Відтепер закінчення води теж мало час, навіть якщо той наставав раніше за оголошене включення.
Емма принесла свою коробку, але на стіл поставила тільки журнал. Сім стерильних серветок, чотири бинти, чотири пари рукавичок, чотириста мілілітрів розчину для промивання й вісім таблеток знеболювального — стільки використали після вчорашнього рахунку. Даніель пригадав власну ранкову перев’язку, Рутин огляд, нову пов’язку Івенові. У коробці залишалися тридцять три серветки, шістнадцять бинтів, вісім пар рукавичок, літр шістсот розчину й двадцять вісім таблеток. Хто отримував ліки й коли, лишалося в Емминому записі.
— Це не вісім днів роботи, — сказала вона. — І не лікування всього, що в них болить. Мені потрібен хтось на зміну. Ніна сьогодні вже веде їжу, двері й радіо.
Тесса підняла руку, наче ще сиділа в школі. Потім опустила.
— Біля брата я можу. І біля Рут, якщо покажете.
— Показати можу. Про зміну ліків не вирішуєте. Кличете мене.
Ніна вписала Тессі коротке чергування, не цілу ніч. Павел погодився слухати радіо до дев’ятої; потім його мати попросила відпустити спати. Мати була в списку, сиділа біля його мата й дивилася на всіх, хто міг би перетворити це прохання на незручність. Марк написав після Павела своє ім’я.
Даніель дістав аркуш залізничного чергового. Оскар одразу посунувся ближче.
— Ось чому машину треба залишити. Якщо домовимося про вантажний проїзд, я возитиму до нього. Не все ж пішки.
Марк поклав ключ поряд зі втратами зі складу.
— Тоді з неї не беремо несучі деталі. Іншого запасу таких у мене зараз немає. І таль лишилася за дверима з тією твариною.
— Я не казав забрати з машини все.
— Частини, що потрібні, не лежать поверх сидінь.
Даніель відклав олівець. За столом обидва сперечалися про одну справжню можливість. Оскар міг відвезти людей до далекого переходу; Марк міг дати частини для іншого проходу. На карті машина не роздвоювалася.
— Завтра оглянемо, що саме потрібно, — сказав він. — Без розбирання, поки не назвемо ціну. Оскар буде при цьому. Залізничний запит уже лишили, але готової дороги для п’ятьох там немає.
Оскар погодився прийти о восьмій. Марк прибрав ключ до своєї кишені, не до інструментальної шухляди.
Біля дверей чоловік із дорожньою сумкою сказав, що не піде ні до моста, ні по матеріал. Його звали Ян; учора Даніель записав його замість «одного в синьому». Ян хотів повернутися до своєї квартири, щойно з’явиться звичайний прохід.
— Можете просто викреслити з цього, — він показав на чистий аркуш посеред столу. — З їжі не викреслюйте. Я свої останні батончики вчора дітям віддав.
Ніна не підвела голови.
— З їжі не викреслюю. Можете допомогти тут, якщо хочете. Вода й облік.
Ян помовчав і сів біля Ерікової коробки. Попросив показати, як звіряли відкриті пляшки. На аркуші походу його ім’я не з’явилося.
Марк повернув до Даніеля фотографію Люсі.
— Якщо відгукнеться, я піду до неї. Не лишатимусь біля вашої колони тому, що вже підписав сьогоднішнє.
— Сьогоднішнє виконали. Наступне — окремо, — відповів Даніель. — Зараз ти можеш взяти радіо й огляд матеріалу. На операцію домовимося, коли вона буде.
Марк подивився на запис біля свого імені. Взяв олівець і сам написав дві роботи. Емма поставила свою умову нижче: пацієнтів випускатиме після підтвердження місця прийому й огляду маршруту; матиме право зупинити рух, якщо стан людини зміниться.
Софія попросила три повторні виходи на автомобільний підхід, не один сеанс за годину до перевезення. Даніель обіцяв підготувати точки, Леон — перевіряти звичайні підходи до них. Він не погодився з формулюванням «перебігає небезпечний край» і викреслив його з чернетки плану.
— Я знаю двори. На цьому підписуюся. Перед непрохідною штукою бігав учора. Досить.
— Перевірка обходу й зв’язок між точками, — Даніель написав поруч.
Леон залишив обидві роботи. Додав, що хоче відповідь про переданий пакунок, якщо хтось виходитиме на захід.
Тесса попросила покликати Арона. Емма сказала, що його не треба везти через кімнату заради столу: список можна прочитати біля візка. Даніель узяв аркуш і пішов до нього праворуч від матів. Поряд лежала Рут, на стільці сиділа Клара. Усі троє вже чули половину розмови.
Арон запитав, чи його поведуть по сходах пішохідного мосту. Даніель показав перекреслений підхід. Рут попросила не розділяти її зі старшим сином, якщо доведеться їхати окремо. Той був одним із двох хлопців, що розкладали мати, і тепер стояв біля її плеча. Клара сказала, що може ходити, але не триматиме за ручку чужі носилки.
Даніель записав це під іменами. Івен і Нільс, яким Тесса принесла список, теж не дали дозволу вирушати зараз. Перший хотів дочекатися відповіді клініки, другий спитав, де його залишать, якщо машина проїде, а він не зможе зійти. Емма поставила біля цих питань порожні квадрати. Поки їх не заповнять, часу виїзду на аркуші не буде.
Ніна тим часом знайшла ще двох дорослих для завтрашнього виходу по звичайну їжу й питну воду. Ян лишався при обліку; Ерік погодився вести людей до постачальницького двору, який знав до події. Його звичайний ключ не був обіцянкою, що там досі хтось є. Партнеркою стала Іва, мати одного з молодших дітей. Дитину на цей час погодилася доглянути Павелова мати. Ніна вписала час повернення й адресу, за якою чекатимуть їх, якщо затримаються. Над колонкою нового запасу поки стояв нуль.
Біля Маркового столу лежали два ліхтарі. Учора на перший пішла пара з восьми свіжих батарейок, знайдених у депо; сьогодні Ніна встановила ще пару в другий перед нічним чергуванням. Невикористаними лишалися чотири. Три великі акумулятори від радіо до цього рахунку не належали. Марк записав, який під’єднаний, які два резервні. Зарядити їх ручним генератором можна буде за його інструкцією, але жодної обіцяної доби роботи з напису на корпусі він не виводив.
— Радіо з людьми, які слухають, — сказала Емма. — Не тільки радіо з ручкою.
Павел підняв олівець на знак, що почув. Вентилятор гув у коридорі; попри нього, людям біля столу знову стало душно. Ян з Еріком перерахували останню харчову коробку, не змінивши шістдесяти чотирьох порцій.
Іва повернулася до питання про нічліг. Біля її мата стояли два дитячі наплічники, але молодший син був зараз поряд із Рут у медичній кімнаті: там прохолодніше й ближче до води. Іва не хотіла розділяти їх уночі. Ніна вже дала всі десять місць біля пункту пацієнтам і тим, хто допомагав.
— У ремонтній залі просторо, — сказав Ян. — Можна забрати мати туди. Відчинити двері й усі разом.
Даніель узяв свій план приміщення, поклав поверх карти мостів. Показав закритий прохід під підіймальним механізмом. Ян запропонував пересунути мати до іншої стіни. Марк дістав ключ від відключеного привода й показав, що той уже був вимкнений, коли вчора вони почули клацання.
— Від живлення від’єднав. Те, що над підлогою, від цього не опустилося.
Ян подивився на ключ і забрав пропозицію. Іва попросила місця хоча б біля дверей пункту. Емма стала в проході, поряд із Рутиним візком. Ніна показала, скільки підлоги потрібно, щоб той розвернувся. Іва сама посунула обидва наплічники до стіни.
— Тоді я тут, вони поруч у боковій. Але хто їх почує, якщо я допомагатиму?
Марк погодився поміняти своє місце біля пункту на Івин мат у боковій кімнаті. Павелова мати взяла аркуш із місцями. Поміняла свої два мати з матами біля Івиних дітей. Тепер могла бачити їх, не заходячи через усю кімнату. Іва мала лишитися біля пункту, а наступної ночі, якщо треба буде міняти чергування, вони обіцяли знову звірити місця.
Даніель спитав, де зберігатимуть воду, якщо доведеться тимчасово вийти з бокової кімнати. Ерік згадав окрему будівлю неподалік на північ, приблизно чотириста метрів дороги: до події там було місце збору працівників. У нього був старий план, але після розгортання туди не ходив. Даніель позначив адресу пунктиром. Це могла бути запасна площадка, однак поки вони не оглянули її й не порахували місця, не могла замінити двадцять два мати.
— Ключа від неї в мене немає, — одразу додав Ерік.
Даніель дописав питання про доступ. Поряд із продовольчим виходом Ніни поставив завдання лише зібрати відомості, не вести туди людей. Ніна підкреслила, що зараз обидві групи ночують у вже оглянутих кімнатах. Даніель допоміг приклеїти їхню схему до дверей, тримаючи папір правою рукою, поки Іва притискала край. На схемі залишилося рівно стільки місць, скільки було людей.
О 19:48 на столі лежали два аркуші. На першому — п’ятеро для клініки, один ходячий на огляд, умови прийому, питання дороги й майбутній супровід. На другому — тридцять двоє нинішніх мешканців, двадцять два місця в боковій кімнаті й десять біля пункту, чергування, запаси та завдання для тих, хто лишатиметься. Кого саме переведуть на захід і хто добровільно повернеться, ще належало запитати після підтвердження маршруту.
Даніель додав на обох: «До включення — день 9, 09:00». Поряд записав позивний Міни, час двох повторів і слова про відсутність прогнозу їхнього двору. На іншому краї залишив шкільний запит Марка та свій запит про Бена. Вони не стали меншими від того, що біля них з’явилися інші.
Він думав, що тепер треба сказати щось усім одразу. Але Емма вже показувала Тессі її місце, Оскар обговорював із Марком завтрашній огляд, а Леон сперечався із Софією про назву провулка на карті. Даніель тільки закріпив аркуші так, щоб їх було видно з проходу.
Потім узяв олівець і на завтрашньому плані написав перше незаповнене питання: чим підняти потрібну деталь без втраченої талі.