Розділ 7. Не той самий край

Жінка з пластиковим футляром чекала біля Даніелевого мата з його блокнотом. На окремому аркуші вона накреслила дві вулиці й поставила часи біля різних кутів.
— Софія Марін. Я вже вписала своє ім’я Ніні. Тепер хочу, щоб ви вписали ще раз місце кожного спостереження.
Даніель узяв блокнот. Після короткого перерахунку медичного запасу він іще двадцять хвилин, від 11:10 до 11:30, сидів у коридорі. Заряд знову був сто; у Леона теж — він відпочивав перші десять хвилин поряд. На пов’язці Даніеля не з’явилося нової крові. Емма дозволила поїхати, якщо він не допомагатиме піднімати людей чи обладнання.
Софія відкрила футляр. У ньому лежали блокнот, звичайний далекомір, маленький рівень і пожмаканий план берегової смуги. Даніель очікував більш незрозумілих приладів. На одному з блокнотів була наліпка із зеленою жабою.
— Працювали біля водозабору, — пояснила вона. — Я відійшла по запасні флакони, коли це почалося. Колеги залишилися вище. Зв’язку немає.
— Тоді вам потрібна насосна.
— Мені потрібен шлях до них. Якщо наші спостереження тут не повторюються, я не піду вгору по березі з вашими часами замість карти.
Вона показала на Даніелів знак питання між записами про міст і пекарню.
— Що ви хотіли ним перевірити?
Даніель поклав долоню на край аркуша.
— Перший край був перед автобусом. На зворотному шляху смуга накрила нашу вулицю біля пекарні. Якщо вона проходить ділянку й рухається далі, за нею може відкритися дорога. Можна було б зачекати збоку.
— Скільки вона йшла між цими точками?
— Не бачили самого переходу. Близько двох годин між нашими відвідинами.
— Отже, дві години були нашими, — сказала Софія. — Давайте подивимося, чи стануть її.
Вона мала Межу. Даніель попросив розповісти дію, перш ніж показувати її біля дороги. Софія сказала: пів хвилини бачить поточний градієнт у межах двадцяти метрів, якщо дивиться на нього. За стіною нічого не бачить. Учора спробувала під час відходу від річки; сьогодні після ночі заряд сто.
— Вона показує, коли це мине?
— Ні. А хотілося б. Я б уже була не тут.
Оскар погодився вести фургон. Марк видав одну п’ятилітрову каністру й стояв біля заливної горловини, поки той спорожняв її. Другу залишив запечатаною в депо. Леон поїхав попереду на пасажирському місці, Софія й Даніель — позаду, пристебнувшись на штатних сидіннях. Оскар не дозволив покласти футляр між педалями, хоча Софія тільки хотіла показати дорогу через відчинені передні двері.
— Я й без жаби вниз подивлюся, — сказав він.
На столі лишився маршрут: північний пішохідний міст, потім південний залізничний перехід, повернення до п’ятої. Емма дала їм питання про ширину проходів, сходи й місця очікування для п’ятьох пацієнтів. Даніель попросив врахувати й себе — ходячого, без права на переноску. Тесса попросила привезти хоча б один шлях, яким Арона не доведеться піднімати над перилами.
Перший під’їзд перекривали порожні машини. Оскар лишив фургон біля магазину, носом до виходу. О 12:38 вони вийшли до сходів пішохідного мосту. Річка тут була вужча. За поручнями виднілося полотно до західного берега, але на східних сходах одна й та сама людина здавалася Даніелеві то близькою, то віддаленою.
То була не людина: рекламний щит із намальованою постаттю. Леон помітив це першим і перестав махати.
На нижній площадці лежала поперек проходу стрічка, прив’язана до цілих поручнів. Хтось лишив запис: «Не йти. Сходинка рухається». Підпису не було. Даніель глянув на самі сходинки. Четверта не зникала, але її правий край хитався в полі зору, а болт під огорожею був зігнутий.
Софія поставила рівень на бордюр за кілька метрів до сходів і вибрала нерухомий знак на стіні за ними. Позначила положення своїх ніг крейдою. О 12:45 сказала, що вмикає Межу. Даніель бачив, як вона переводила погляд із нижньої площадки до рекламного щита, але не бачив її позначок.
— Край перед четвертою сходинкою. На правому кінці різкіше. Заряд вісімдесят п’ять.
Вона записала власні слова. Далекомір дав відстань до нерухомого знака; вимір через спотворення до щита вона закреслила, коли повтор показав інше. На чистому краї сторінки залишила тільки місце, час і напрям спостереження.
Даніель увімкнув Огляд о 12:50 на нижньому видимому поручні, за п’ять метрів. Дев’яносто п’ять. Десять секунд напрям тягнув униз уздовж сходів. Метал уже був деформований біля болта. Для Емми він написав: пішохідний міст не пройдений; східні сходи перекриті; носилки по цьому підходу не провести. Не назвав весь міст зруйнованим.
— Обв’язати перила і перейти за ними? — спитав Оскар, показавши на бічну смугу.
Між перилами й стіною лишалося місце для однієї ноги; з четвертої сходинки смуга виходила прямо на те саме викривлене повітря. Даніель нахилив голову, щоб побачити закінчення смуги, і відчув тягу підтримки на шиї.
— Там немає окремого виходу на полотно.
Оскар підійшов з іншого боку, побачив те саме й повернувся до фургона. Без дороги для Арона йому не було навіщо сидіти тут.
Даніель попросив лишити ще п’ятдесят хвилин для другого спостереження. Леон запропонував за цей час перевірити сусідній спуск до води. Софія погодилася, але свою крейдову риску попросила не затоптати.
Спуск закінчувався біля замкненого човнового сараю. Леон постукав у двері, знайшов телефон на табличці, спробував подзвонити. Телефон не відповів. Човен за решіткою був витягнутий на колеса, двигуна Даніель не бачив. З протилежного берега не було людей, які могли б допомогти пристати з лежачим пацієнтом. Оскар показав на високі мокрі плити під сходами: навіть дістати звідси човен було б окремою роботою.
До крейдової риски повернулися о 13:33. Нижні поручні й знак на стіні стояли на тих самих місцях. Даніель спершу дивився на четверту сходинку й не міг сказати, чи її край тепер спокійніший.
Софія повторила Межу о 13:35.
— Перед четвертою. Праворуч різкіше. Сімдесят.
Леон присів біля крейдової риски, не торкаючись стрічки.
— Вона просто чекає, поки ми поїдемо.
— Це вже третя гіпотеза, — відповіла Софія. — Їй окремий аркуш.
Даніель провів олівцем від першого часу до другого. За п’ятдесят хвилин напрям і положення не змінилися, проходу не було. Учорашні дві години взагалі не були виміром тієї самої смуги.
— Я не скажу Еммі чекати після першого спотворення, — сказав він.
— Скажіть, що ми знаємо два положення в одному місці. Потім треба ще. На автомобільному підході — свої.
Софія закрила футляр. Вона не усміхалася, хоча Даніель чекав саме цього після правильної поправки. Замість неї вони обоє отримали ще одну дорогу, якою не можна було користуватися.
На південь їхали довше. Леон двічі змінював напрям біля закритих воріт; на одній вулиці водій зустрічної машини показав порожній об’їзд, а за поворотом виявився зламаний шлагбаум. Об’їхали заднім ходом. Оскар відмовився виїжджати на вантажну колію лише тому, що її добре було видно. Софія всю дорогу виправляла маршрут за Леоновими вказівками й звіряла видимі краї з вулицями. До стоянки свого журналу не закривала.
Від 14:20 до 14:40 стояли на рівному майданчику біля шинної майстерні. Оскар перевіряв колесо після наїзду на гострий камінь, решта сиділи без навичок. Даніелів заряд дістався ста; Софія, коли прибрала футляр із колін, назвала вісімдесят. Леон відкрив воду й передав пляшку так, щоб Даніель узяв її правою.
Залізничний перехід відкрився між вагонами ближче до пів на четверту. Тут не було широкого тротуару: сервісна смуга йшла поряд із рейками, відділена низькою огорожею. Перед нею стояла вантажна машина. Поряд чоловік у робочій жилетці махав Оскарові, щоб той не їхав на полотно.
— Рух є? — спитав Леон.
— Маневровий ходить. Зараз протягуватимуть вагони. Хто дозволив вам сюди?
Оскар вимкнув двигун. Даніель назвав кількість пацієнтів, спитав про сервісну смугу й західний вихід. Чоловік представився черговим колійної бригади. Показав свій запис про останній прохід і довгий шлях від кінця переходу до міських вулиць. Короткий західний спуск біля вантажного двору був закритий: охорона приймала людей через інші ворота.
— Носилки тут не розминуться, — сказав черговий. — Одні ще пронесете. Одночасно з маневром я вас не пущу. Якщо треба, погоджуйте вікно з черговим станції.
Він написав канал і час наступного сеансу, дозволив подивитися на ближній кінець смуги зі свого боку огорожі. Сам лишився при них. Даніель бачив ціле полотно й рівні поручні, але на вузькому проході лежав запасний відрізок рейки. Черговий сказав, що його можуть прибрати за погодженим завданням, а не зараз, поки бригада працює на іншому кінці.
Софія застосувала Межу о 15:45, не заходячи за огорожу.
— На цій видимій ділянці різкого градієнта немає. За вагонами не бачу. Шістдесят п’ять.
Даніель позначив на плані тільки оглянуту частину. Леон із черговим порахували довжину звичайних доріг: від депо до клініки цим об’їздом виходило близько дев’яти кілометрів, ще до очікування дозволу й очищення смуги.
Оскар запропонував фургон. Еммині питання Даніель витяг з кишені й прочитав уголос: Аронові лежати, Рут теж потрібне положення без тиску на рану, на всіх місць у фургоні немає. Жодного штатного кріплення для носилок вони не привезли. На вузьку смугу машина не виходила.
— Зате є дорога, — наполягав Оскар. — Довга, але не ця плівка.
— Є частина дороги й людина, з якою домовлятися, — відповів Даніель. — Збережемо як резерв. Для п’ятьох зараз готового перевезення не маємо.
Черговий не закінчив розмови на цьому. Дістав з кишені складений графік і показав два проміжки без запланованого маневру. До одного вони вже запізнилися, другий був наступного дня.
— Я не обіцяю, що поїзд не затримається. Але запит передам. Скільки людей несуть?
Даніель спершу відповів про п’ятьох пацієнтів. Черговий похитав головою.
— Несуть. Не кого.
Вони розгорнули Еммин аркуш. Для Арона потрібні носилки; Рут не можна довго тиснути на ушкоджену ногу. Івен ходив лише в кімнаті, про Клару й Нільса треба було питати Емму після нового огляду. Даніель намалював дві пари носилок і поставив біля кожної по чотири місця для носіїв зі зміною на довгому шляху. Вісім здорових дорослих, Емма, супровід решти — з депо пішла б значна частина тих, хто міг там працювати. Він сам не міг заповнити жодного місця біля ручки.
— У вас візок був, — сказав Леон. — Арон приїхав на ньому.
— Не по цій смузі, — черговий показав проміжок між опорами огорожі. — Колеса на краю, люди поряд уже не стануть. На західному кінці ще два повороти зі сходинками. Ходімо, звідси видно перший.
Вони пройшли кілька метрів уздовж огорожі. За вагоном справді відкрився кінець сервісної смуги: вузька площадка, поворот, поручні з обох боків. Зняти пораненого з візка й перенести тут означало зупинити інших позаду.
Оскар спитав про вантажну машину, що чекала біля рейок. Водій підняв відчинену бокову стулку: у кузові були деталі, стягнуті ременями. Порожньої машини для пацієнтів він не мав. Погодився передати запит своєму диспетчерові, але попросив адресу й контакт, щоб відповідь не шукала їх по всьому східному берегу. Даніель написав адресу депо, канал відновленого радіо й Нінине ім’я.
— Якщо знайдеться придатна машина і люди, цей шлях стане іншим, — сказав він Оскарові. — Зараз маємо нести через смугу, а далі ще кілька кілометрів.
Софія вписала в резервний маршрут окремі умови: дозвіл станції, вільна смуга, придатний транспорт після неї, огляд західного виходу. Її власне спостереження лишилося одним рядком біля ближньої площадки. Вона підкреслила його.
Черговий віддав копію свого запису. На ній поставив дату й підпис, щоб наступний чоловік у жилетці не мав вірити чотирьом відвідувачам на слово. Даніель прибрав копію у файл разом із шкільним запитом. Чекаючи, поки поїзд пройде ближній переїзд і відкриє виїзд фургонові, двадцять хвилин від 16:00 сиділи на лавці. Софія назвала сімдесят п’ять.
Додому їхали без зупинок для нових вимірів. На одометрі до депо додалося двадцять шість кілометрів від початку поїздки. Оскар оцінив витрату приблизно в три літри, але Марк не став записувати решту в баку як точний запас: переливати й міряти її сьогодні не збиралися. Запечатана друга каністра лишалася їхніми певними п’ятьма літрами.
Приїхали о 16:52. Тесса була біля воріт. Даніель дав їй аркуш без нової стрілки до клініки. Вона прочитала про пішохідний міст, затрималася на залізничному.
— Це вже щось, — сказала нарешті. — Тільки Арон стільки не пройде.
Софія не повернула футляр до свого мата. Поставила на стіл біля карти. Для наступних замірів запропонувала три нерухомі точки на автомобільному підході, з однаковими напрямами погляду й часом кожного застосування. Даніель обрав одну за широким кутом будинку, звідки було два звичайні виходи. Леон викреслив іншу: до неї вели тільки вчорашні ворота пекарні.
Оскар поставив ключ перед Марком. Той узяв його, але дивився на довгий залізничний маршрут.
— Якщо машина нам іще потрібна, завтра не розбирайте її без мене.
Даніель обвів резервну дорогу, залишивши біля неї ім’я чергового. Поряд із основним мостом написав час наступних спостережень. Уперше на карті було два види перешкоди, й жоден не зникав від того, що вони обрали інший олівець.