Він. Розділ 7

Я не виходив із кабінету вже два дні. Через нові версії помад з'явилось все більше і більше ідей від маркетологів на рахунок реклами. Хвилин 20 тому закінчилось наше зібрання і я знову повинен був розглянути всі ідеї заново і вибрати декілька найкращих . 

На циферблаті годинника вже була пів одинадцята . Усі підопічні давно у дома зі своєю родиною ,напевне,готують смачну вечерю і проводять час у щасливому сімейному колі. До смерті матері у нашій сім'ї було приблизно так . Але у мами виявили рак . Її не стало за рік після мого десятиліття і нас з братом виховував батько та нянька. Я досі пам'ятаю ,як перший місяць він напивався до синього стану ,всідався на велике м'яке крісло перед каміном і ридав схиливши голову. Коли ми заставали такі моменти ,міс Фероу забирала нас до спальні і вкладала у ліжко. Звісно ,ми не хотіли лягати спати ,тому вона розповідала нам свої історії з життя. Вона була темношкірою домохазяйкою ,мабуть родом звідти звідки і брати М. Темні очі і пухлі губи ,вона була дуже вродливою з довгим шовковим волоссям.У мене не було сестер ,тому вона на ньому вчила мене плести косички,старалась хоч якось відволікти нас від стану батька. Однак ,згодом він взяв себе у руки ,зайнявся бізнесом і навіть один раз ми вечеряли у чотирьох ,та його депресія нікуди не поділась і згодом таки добила його . Брату на той час вже було 18 і він взяв усі справи компанії на себе ,а я доглядав за старенькою нянею і старався якось допомагати брату . Згодом не стало і міс Фероу, і брата . Я залишився сам і єдине що рятувало мене - офіс і постачання зброї.Я пережив багато смертей рідних,якби я плакав за кожною дорогою мені людиною ,сльози би вичерпались на багато років вперед.

Я потер очі ,які готові були стулитись і побачити прекрасний сон про одну  пані. Я і подумати не міг ,що ті смарагдові очі так сподобаються мені ,що вони не вийдуть у мене з голови після першої ж зустрічі . Аж раптом я побачив її у залі суду . Струнка ,висока . Ця червона сорочка їй дуже личила до густорого чорного ,як ніч ,волосся .Воно було хвилясте і довге ,я би хотів спробувати занурити у нього свої пальці і постаратись згадати ту схему плетіння ,яку мене вчила няня. Я не зміг відвести від неї погляду . Кожен її рух ,кожен крок ,здавалось ніби все у ній було ідеальне. А цей впевнений голос ще довго буде звучати у мене в голові . Я лише шкодую про те ,що не дав їй відсіч коли вона у друге змогла від мене піти.

Двері до кабінету відчинилися і у них зайшов хлопець .

-Здоров, чоловіче.

-Тихше ,не кричи і так голова болить .

Це був Рік .Він дуже рідко виходив зі своєї берлоги,але іноді навідував мене ,коли я затримувався.

-Тобі потрібно розвіятись і трішки прогулятись.Як щодо пива ?

-У мене багато роботи . Якщо так кортить то іди і випий. - сказав я ,не відкриваючи погляду від паперів .

Він усівся на диван і почав перебирати журнали минулих років,які в хаотичному порядку лежали на кавовому скляному столі.

-Ні ,так діло не піде ,я знаю чудове місце. Пару бокалів пива і красиві дівчата ,що може бути краще ?Нумо ,ходімо.

Іноді Рік був дуже набридливий і наполегливий ,але якби я не старався йому відмовляти все одно нічого не виходило.

-Ти ж не відчепишся? Почекай ,мені залишився один проєкт.

-Чудово. Клуб Лагуна чекай на нас !

                                             🦋

І от уже за двадцять хвилин ми стояли у черзі самого популярного клубу Марселю.Його популярність заключалась у гіганському басейні,що був замість підлоги.За таке видовище люди були готові платити скажені гроші,тільки б походити по головам риб ,кальмарів та інших морепродуктів.Кожного вечора тут збирались як і звичайного достатку люди так і мафія під прикриттям.За стільки разів ,які я відвідав цей клуб,я зміг впізнати лише декількох вожаків.Я ніколи раніше не ходив сам на зустрічі віч на віч з покупцями і постачальниками.Запам'ятав декілька облич,а перснальні дані ,на кшталт імені і статусу, знав мій брат,я ж відповідав за бойову частину процесу за необхідності.

Почекавши ще хвилин 15 черга почала потроху ворушитись.У натовпі я замітив вельми знайоме чорне волосся .Коли дівчина повернула своє лице ,я впізнав смарагдові очі ,які прикривались пишними такими ж чорними віями.Її лице промайнуло переді мою  лише кілька секунд і вона забігла з подружкою у двері клубу.Згодом дійшла черга і до нас із Ріком.

Клуб миготів блакитним світлом  від прожекторів ,на фоні грала музика хоч весь танцпол був порожній.За барними стійками люди запивали свої досягнення або намагалися знайти вирішення пролеми на дні чарки.Усі клієнти Лагуни носили однотонні чорні маски .Власник клубу був другом мого брата і якось Гаррі розповів мені про усі нюанси клубу.

Тенденція клубу заключається у тому ,що якщо ти маєш гроші - ми раді тебе бачити,як ні - котись лісом.Власник зрозумів ,що приймати учасників і засновників мафіозних банд дуже небезпечно і дуже вигідно у фінансовому плані .Однак це ті люди ,які не впустять нагоди надерти одне одному зад через якусь безглузду сварку чи колишні образи.Тому,аби уникнути конфліктів ,гості Лагуни повинні носити маски.Якщо усі будуть однакові є менша вірогідність зустрічей ,,старих добрих друзів" .

Ще однією з причин є анонімність.Ніхто не знає одне про одного правду.За виключенням барменів.Вони повинні знати і те ким являються насправді гості ,і те ким вони будуть себе представляти іншим.Барменами тут можуть працювати не усі під ряд.У них є щось по тиму міні екзамену, на якому вони повинні розписати усі дані  про людину ,на яку вкаже заступник директора.Звісно Санчес не буде цим займатись особисто.Він самозакоханий придурок ,який бажає усе тримати у ідеальності ,як параноїк.

Ми з Ріком пішли до нашого місця за барною стійкою.

-Панове ,вам сьогодні як завжди?

-Так ,дякую Поле.

Пол-самий старший бармен цього закладу.Його найняв ще батько Санчеса ,він працював тут ще з самого відкриття,пережив багато історій мільйонів клієнтів.Йому вже під 80,але ще тримає себе в непоганій формій.У власника Лагуни ,Пол- єдине ,що залишилось на пам'ять про батька.Молоденькі бармени обожнюють його,але не дуже у захваті з того ,що він не звільняє містя для новеньких.Якби не Пол,я б ніколи більше не приходив сюди за випивкою.За час своєї роботи тут він має велику кількість авторських рецептів ,які до сих пір не може повторити жоден з його учнів.