Вона.Розділ 3

-Даніель вже чекає на тебе в підвальній кімнаті .

-Серйозно?Ще й він ? Можна скасувати його ?

-Знову?Е ні подруго ,ти вже тиждень його ,,відшиваєш" . Я розумію ,що ти стомлена ,але потрібно ще трішки потерпіти. А потім підемо на лате.

Еріка знала ,як  мене підкупити . Хитра людина. Вона схожа на лисицю ,як за характером ,так і за зовнішністю. Яскраво руде волосся ,зелені очі і ці білосніжні ікла ,які видніються коли вона говорить - справжня лисиця!

Я сиділа в великому шкіряному кріслі ,закинувши ногу на другу і підперла голову рукою закривши очі.Чорне довге волосся закривало моє лице так ,що я відчувала його запах . Чесно кажучи ,запах був такий собі. Я тільки прийшла з операції старого дідугана з хворою печінкою. Йому було близько років 80 ,не знаю чи вона йому допоможе .

-Годі,Карен ,вставай і йди до нього ,бо він вже задовбав написувати.

Я лише зморщила лоба і трішки сердито глянула на неї. Зараз мені найменше хотілось вставати із зручного крісла після багатогодинної операції.

-Я надіюсь цей чолов'яга не буде зараз морочити мені голову і просто підпише довбані папери . Як ні ,я сама знесу йому голову.

-Діло твоє ,але закінчи вже з ним.Нехай забирається пошвидше - вона махнула кудись рукою і втупилась в комп'ютер .

                                             🦋

Двері невеликої кімнати відчинилися . Посередині стояк круглий стіл і з двох боків від нього великі м'які крісла ,як той ,який був у кабінеті Еріки. На одному з них вмостився чоловік років сорока ,у чорному костюмі та майже лисий на голові. Здавався на якогось колобка ,бо його велетенське пузо не зміг приховати навіть оверсайз піджак.Його ім'я Даніель,що трактується як ,,бог мені суддя ". Що ж ,надіюсь ти не заставиш мене пришвидшити твій суд .

-О,добрий день , мадемуазель Карен - він зробив рукою невеличкий реверанс і закурив люльку.- Ви дуже довго відкладали нашу зустріч ,так діло не піде .

-Вибачайте ,однак у мене є набагато важливіші справи за вас. 

Тримайся Карен,не вбивай його зараз .

Потім.

-Ну що ви ,вибачення мені не потрібні ,я розумію . - і знову задимів -що ж,швидше почнемо - швидше закінчимо 

-Згодна. Ви ознайомилися з умовами?

-Звісно ,та я маю кілька зауважень.

Ну почалося . Мене попереджали ,що він не піде на поступки ,та я не буду здаватись . Порівняно зі мною ,він - ніхто .

-Із пунктом про не розголосність ,наприклад. Що я маю казати людям ? Як вони мені повірять про ідеальність товару ,якщо не буду знати звідки він ? 

-Мене це не обходить. Придумаєте щось. Це не мої турботи .

-Не раджу так зі мною говорити . Це якраз таки будуть ваші проблеми . Наступне ,я хочу зниження ціни . Все ж таки Австралія не така багато населена ,як Америка ,наприклад. Мені не буде вигідно. Пропоную зменшити її на 50%. - він закурив знову сигару і усміхнувся ніби вже виграв цей бій.

У мене в середині вже горіло він злості. Яке він має право ставити мені умови ? Я підняла на нього очі і поглянула з під лоба. Посвердлила його пару секунду ,доки у нього на лиці не зникло те нахабство і змінилось на страх . Я заплющила очі ,зручніше вмостилась у крісло спершись головою об спинку.Голова ще досі розколювалась і я ледь стримувалась ,щоб не вдарити його довбешку об стіл прямо зараз .

-Ти несеш херню - майже пошепки сказала я не відкриваючи очі.

-Перепрошую?

-Ти несеш херню! - голосніше сказала я.

-Ні ,значить ні . На все добре і удачі .

Він почав підійматися з крісла та Баді поклав йому руку на плече заставляючи сісти назад. Той зиркнув на нього переляканими очима ,але сів. 

Я нахилилась в перед і промовила :

-Ти думаєш ,що просто так підеш? Я доб'юсь свого ,завдяки тобі чи ні. 

-Хех,юна леді ,ви не маєте право  командувати. Ваш батько набагато більша шишка .

Наївний не знає ,що батька більше немає. Усім заправляю я.Та й ніхто ще не знає ,ні одна жива людина .В нашій родині на чолі завжди стояв чоловік ,а у батька була лише я . Перша і найулюбленіша донечка . Звісно ще збоку вертиться дядько Габріель ,та йому все одно нічого вже не світить. Він просто старигань,який не може змиритись із своїм статусом.

-Не хочу тебе розчаровувати ,та шишка тут якраз я.

-Що?..То Грей..

-Хтось підписав собі смертний вирок.

Ніхто не має знати про це . Ніхто.

Я ліниво дістала із задньої кишені пістолет і поцілила йому прямо у центр лоба . Його прибічників було убито ще при вході. Навіть якби він погодився на контракт ,він мав померти . Його племінник- мій друг  дитинства,попросив позбутися дядька ,бо той ніяк не міг знайти приводу . Він пообіцяв погодитись на усі мої умови з постачання трави на континент ,лишень би я його тихо прибрала. 

Я зателефонувала лисиці і через три гудки почувся її голос

-Так ?

-Передай йому ,що все виконано ,завтра відправ корабель. 

-Гаразд.

Вона скинула слухавку і я пішла з кімнати вверх по сходам. Піднялась на 4 поверх хірургії  і поквапилась до свого кабінету. 

По коридору  везли з поспіхом якогось чоловіка . 4 медсестри і супроводжуючий. Ми обмінялись поглядами . Його таке ж чорне волосся ,карі очі і чітко виділені вилиці гармонійно поєднувались на фоні смуглявої шкіри. 

Сподіваюсь цю людину врятують без моєї допомоги.

                                             🦋

Я дала собі відпочинок на 3 дні ,два з яких я проспала. Після того дня ,у вечері ,я прийняла душ і не помітила як заснула. Цей день я теж вирішила нічого не робити і просто пролежати дивлячись якийсь серіал . Однак серію на ноутбуці прийшлось зупиниьи через дзвінок телефону. Знову Еріка ,я ж просила не турбувати мене.

-Слуха..

-Габріель мертвий.Його тіло знайшли в каньйоні .- перервала вона мене. 

Перших п'ять секунд я була в ступорі ,однак потім на моєму лиці з'явилась посмішка.