Збірник віршів «грусть»

4

Страх кудись іти одній,
У ліс, на міст, чи на високу гору
Де нікого нема,
І ти лише один,
Страшно
Бо залишишся один, зі своїми емоціями,
Хочеш кричати,
Та не можеш,
Бо
Бо що ж подумають ті люди? Які почують твої крики.
А якщо людей поряд нема,
То ще страшніше,
А вдруг,
Вдруг маніяк з кустів вилізе, й накинеться,
Бо прибіг на твої крики,
Чи насильник,
Що теж можливо.

Я хочу кричать, бути вразливою в моменте
Хочу обнять оту, свою, власну, внутрішню дитину,
Яка, нібито, увесь час свого життя просиділа в углі, і нікого й не бачила.

Але не можу,
Бо що ж подумають оті, метафоричні люди

Хель

Подобається

#2292 в Різне
#443 в Поезія

У тексті є: трагедія, драма життя, грусть

Відредаговано: 22.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись