Збірник віршів «грусть»
2
А душа, як тяжкий гріх,
Лежить собі й лежить,
Притягує до землі мене
А думки говорять мерзенні речі,
Говорять, та й говорять,
Кажу я собі,
А вони знов свою шарманку заводять,
Що я не потрібна нікому, що я нікчемна, що я лиш тяжкий тягар, і все,
Що я нічого не коштую, і треба прост розірвати всі звʼязки, та запертись в колодці своєму,
З ожившими тінями,
Що у всіх своє життя, а мені в ньому місця нема,
Що я меньша за усіх,
І плакать хочу,
І битись власним серцем об щось,
Бо воно,
Воно,
І тільки воно,
Мої ж думки настроює проти мене
Воно не хоче мирно битись, й жити
А хоче тривогу підсилити мою,
І всі враги
Серце, думки, душа,
А я
А що тоді я?
Хто я?
Я ненавиджу себе чтоль?
Чому ж мої деталі, так мене не люблять?
Чому ж я горюю й плачу, із-за чогось такого мілкого?
Чому із-за власних думок, я накручую себе й плачу?
Чому?
Не знаю,
Єдина моя відповідь,
Бо не хочу, аби щось сокрите в мені, відкрилося на волю
Щоб відповідь, яка прихована й не признана, відкрилася мені
Щоб я її знайшла, і ужаснулась
Я не хочу,
Тому весь час моя відповідь лише:
Не знаю
Відредаговано: 22.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
