Розділ 3

Розділ 3 – Вірші для когось

Подруга

О, світанок твій ясний,
У серці моєму горить, як жар пристрасний.
Твоя усмішка — зірка в небі самотнім,
Ти, як весняний квіт, в душі моїй злотим.
У миті гармонії з тобою,
Відчуваю радості струни, як з весняною.
Твій сміх, наче пісня, що зве в тиху ніч,
Несе з собою спокій, розвіює біль в діброві.
Як пухнастий сніг на пшеничнім полі,
Так ніжні твої слова, що серце вколюють.
Ти, наче річка, що тече в мирний світ,
Від тебе струмки натхнення завжди щемлять.
Подруго моя, ти, як сонце, зранку,
Запалюєш сни на темному ґанку.
Хай вітер несе тебе в далекі світи,
А я, не згаснувши, з тобою буду завжди.
Скрізь, де ти, там радість, знімки весняні,
Моя муза, мій світ, моя мрія повсякденна.
Під небом безкраїм, в добрих обіймах,
З тобою летіти — як в чари, в проклятій колісниці.

***
Ти — мов тиша перед словом,
М’яке світло в чорнім тлі.
У погляді, схованім телефоном,
Таємниця — глибша за жалі.
Чорна сукня — ніч без краю,
Лінії — як шепіт снів.
Ти стоїш — і простір знає:
Ця мить живе лише для тебе, без слів.
Волосся — подих теплого вітру,
Легкий хаос, ніжний знак.
Ніби світ завмер відкрито,
Щоб не злякати твій крок, твій шлях.
Ти не просиш бути гучною —
Твоя сила в тишині. І краса твоя — не показною,
А тією, що живе в тобі.

***
Ти стоїш між небом і водою,
Де сонце сріблом хвилі обійма,
І вітер грає з тихою красою,
Яку словами втримати дарма.
У погляді — спокій морської глибини,
У русі — легкість теплого вогню,
Немов весна у чорній тишині
Знайшла свою мелодію одну.
Твоя краса — не в рисах, а в мовчанні,
У світлі, що палає без причин,
У тій простій, щирій рівновазі
Між силою і ніжністю людини.
Ти — як хвиля: вільна і жива,
Як ніч із зорями над тихим плесом,
І навіть тінь твоя — уже слова
Про красу, що стала справжнім сенсом.

Ти…
Ти — поєднання ліній і спокою,
Де кожен рух має власний сенс.
У твоїй поставі — впевнена тиша,
У жестах — стримана рівновага.
Твоє обличчя не просить уваги,
Воно її просто має.
У погляді — ясність без напруги,
У рисах — точність і м’якість разом.
Твоя краса не яскрава і не тиха —
Вона врівноважена.
Без різких контурів, без зайвих слів,
Як форма, що не потребує пояснень.
Ти не виглядаєш як мрія —
Ти виглядаєш як реальність,
У якій краса не прикраса,
А природний стан.

Корсет
Ти — мов ніч на межі зі світлом,
Холод очей — у них зоряний дим.
Ти ідеш поміж вітром і літом,
Залишаючи слід таємним снам і іншим.
Корсет, немов зброя з мрій,
Стискає подих — та вабить, манить.
Ти вся із тіней і загроз,
Із вогню, що у темряві палає й не тане.
Волосся — північ з відблиском сталі,
Губи — виклик, і страх, і мрія свята.
Ти — питання, на котре навряд чи
Відповість навіть темнота.
На грудях амулет свій тримаєш —
Ключ від серця? Від вічності? Лжі?
Я забув, ким я був, де світло сіяє,
Коли стрів твій погляд — і згорів, і ожив.

Перша та остання

Ти — мій тихий світ, де кожен день — мов перший дотик.
Ти наче сніг серед вогнів, що падає — і не тане в спогадах.
Твої очі — глибокий сад, де тиша пахне м’ятою й мріями.
Я гублюсь у них знов і знов, мов зорі в нічному вирії.
Твоє ім’я — мов пісня вітрів, воно звучить навіть у снах моїх.
І серце б’ється, коли ти поруч, мов хвиля, що чує берег свій.
Ти — небо, що опускаєсь до рук, ти — спокій, якого шукав роками.
І навіть якщо згорить мій світ — я все одно залишусь з тобою… словами.

Дякую за те що прочитала збірник віршів, гарного ранку, дня та ночі!