Подружці...
Заспокойся та розкажи вітрам
Про свої біль та відблиски долі...
Поверни рядки чужим «майстрам»,
Усвідом, де «я», а де «ми».
На тарілці часів кожен німий жалем.
Кожен бог у чомусь вічний гравець.
Адже немає в цьому житті проблем —
Самі малюємо свій хрест та кінець.
Не спалюй думки, тіло до «дна»...
«Все проходить і це пройде»!
...Я теж сторінки спалювала щодня...
Але від себе не втекти — знайде!
Розкажи вірою про що твій шлях...
Задихнутись? Тліти? Згоріти?
...Твій Майстер писав не лише про жах,
Там є й про кохання... Час зрозуміти!
Не губися у світі тиші безодень,
Порожнечі темряви та задухи стін...
Музи потроху будують мости щодень,
Навіть якщо Майстер німий, а рукопис — тлін.
~17•11•18~
Відредаговано: 10.04.2024