Сталь небес прикрасив опік
Батога червоного крізь буваль вікна.
У зорі занадто короткий вік,
Але в ній сила ув'язнена.
Я по стежках своїх віршів
Раптом ступила за межу, де пітьма.
Там кола від Учора-мостів,
А зараз — крижана зима.
Роздмухують вітри хуртовину,
Рівна гладь, божевільна ціна...
Біс лукавий підклав соломину,
Затуляючи мене... Ще жива.
А мої сни... Зустріну там сніг?
Чи ніч одягне свій шовк?
Мені від сталі небес — сто доріг,
Від зорі — лише один. Обов'язок.
~2018~
Відредаговано: 10.04.2024