Що під маскою? Стерто все білою пудрою.
У проріз довго снилися його очі. Хто знав...
Він був вітром, я — сонячним ранком... Забуте.
Шкода не головне... Головне він мені сказав.
То не попіл. Попіл лежав на обличчях.
На долонях чорнило. Своє він снігом стер.
Доля яскравим батогом грала в блискавицях.
Усі ми в'язні світу... Творець хитрий. І що тепер?
Назавжди я залишусь під маскою тінню.
Мені його тиша — заборонений спокій.
Стерто пудрою все, що було мішенню.
Накреслить нову. У його долі образ інший. Свій бій.
~2018~
Відредаговано: 10.04.2024