Місто без звуку... Там росте трава
До неба синього — полин-чорнобиль...
Світ покалічених ідей, забутих іграшок, смуток добра...
Там у тінях минулого спокій протестував,
Його тріумфом невміло бог заколисував... Всім карти сплутав...
Де юні душі? У пеклі чи раю? Ні, не зійти...
Межа між тими, хто проводжає в захід сонця... Не забуті...
Ті стіни пам'ятають сміх на вулицях... Безодню самоти...
Час на годиннику застиглий — завжди «без п'яти»...
Місто без звуку... На небі вирішили так... Винні зірки... Чиясь спокута?
~2018~
Відредаговано: 10.04.2024