Тут зима... Біле пір'я негоди
Застилає й землю, й душу.
Хуртовина відпустила поводи,
Крапки кроків заметіль глушить...
Далечінь світла, та не видно в тумані
Акварелі заходу сонця... Все біле...
Візерунком дивовижної грані
Заповняється все наболіле.
Сніг святий, аж душа іскриться.
На долоні кристал сльозою тане...
Вгору спалахнула смішна синиця,
Думка мою в крила вплітає...
Сонцем зимнім край снів закутаний,
Пісня вільного вітру – снігами.
Теплим зітханням застигло заплутане,
Казку життя створивши складами...
~зима•2018~
Відредаговано: 10.04.2024