Не всі вірші про вітер... Білогрива зима
Без приводу по дротам... Закликає. То не віра.
Холодна, гарна, в уламках сну... Німа.
Що їй кохання, яке серце інших зігріло?
Немає сенсу в гонках за мрією -
Дійдуть не всі... І чи залежні броди їх метою?
Затишно та вільно між тишею
Білих прірв під кришталевою сльозою.
Їй, білій, не зрозумілі щастя сміх,
Ритми землі живої у крові, тепло дома.
Соло застудне, метельне - свято втіх.
Земні думки над прірвою - вони їй не знайомі.
~2018~
Відредаговано: 10.04.2024