Було це в далекі повоєнні роки, коли світ тільки починав оговтуватися від буремних подій. Він – молодий хлопець із села, працьовитий, сильний і добрий. Вона – красива дівчина з ніжною усмішкою, яка зачаровувала всіх навколо.
Вони зустрілися на сільському святі. Дідусь, тоді ще юнак, побачив бабусю серед танцюючих дівчат. Вона сміялася, її коса розсипалася по плечах, а в очах світився вогник. Він не міг відвести від неї погляду. "Оце моя доля", – промайнуло у нього в голові.
Він запросив її на танець. Вона спочатку сором’язливо відмовилася, але коли побачила його щирий погляд, погодилася. Вони танцювали під звуки гармоні, і весь світ ніби зник навколо.
З того дня він щовечора приходив до її двору, допомагав носити воду з криниці, ремонтував паркан, приносив стиглі яблука з власного саду. Вона ж пекла для нього пироги і чекала біля воріт, вдивляючись у дорогу. Їхнє кохання було простим і справжнім.
Одного разу він приніс їй букет польових квітів і тихо сказав:
— Виходь за мене, я тебе все життя любитиму.
Вона посміхнулася і кивнула.
Так почалася їхня велика історія. Весілля було гучним, з танцями до ранку, а потім – спільне життя, сповнене любові й тепла. Вони разом будували дім, ростили дітей, ділили радість і труднощі. А любов, що народилася в молодості, не згасла навіть у старості – він і досі обіймав її, як у перший день.
#10997 в Любовні романи
#2321 в Короткий любовний роман
#439 в Історичний любовний роман
перше коханя, нерозділене кохання, небезпека та зрада минулого
Відредаговано: 22.02.2025