Збірник пісень "Аксіома"

Почерк зброї

Приспів

Тріщини в середині я затираю волею,

Більше не заморочений власною долею.

Кожен шрам формує почерк зброї,

Я виходжу з тіні і стаю самим собою.

Куплет 1

Життя із болем є тяжкою ношею,

Перекривати тріщини силою волі —

Я волію досхочу вичавлювати зброєю.

Достатньо вже минулому казати, хто я є.

Я не прокажений, не хворий і не тлію.

Я волію надавати своїм рисам значення.

Я можу перестати бути значущим —

Просто в моменті я з'явлюсь на телебаченні і попрошу пробачення.

Куплет 2

Я є автором своїх ідей, і це мені йде,

Як річка, що до водоспаду тягнеться.

Довкола мене муза, що натхнення в'є, —

Боюсь, для вас її і не зостанеться, собі візьму я все.

Пишу своє есе, в моменті мене занесе,

І я створю для себе простір тиші,

Де шум-думки на фоні, а не в центрі.

Ідеї там приходять швидше: вони ширші, глибші і з акцентом.

Куплет 3

Під брезентом завалялось пара центів,

Та не збираю лахи — мені зовсім не тривожно.

Бо знаю, що на сто відсотків є моменти,

Де дозволяти собі слабкість можна. Вона є в кожного.

Горе втоми мені давно знайоме,

Та й судоми проявлялись крізь думки.

Тож опишу симптоми крізь рядки,

Що затушив, як сірник. Тепер залишились гудки.

Подобається

#646 в Різне
#61 в Поезія

Відредаговано: 30.12.2025