Моє життя

Йду по центру міста — щось у цьому є,

Воно дзвенить у серці — значить, це моє.

Зашиті домисли у помислах, знайомі голоси,

Тримають вісь коси, намоклі кроси від роси.

Я знаю, що несу у себе в рюкзаку —

Лише потрібне, те, без чого крок не стане як урок.

Заведений курок — осмілиться зробити крок,

Тут рок намок, цей реп як грог — він не порок

Я вульф, не фрог — свого життя пророк,

Що втілює буття — назад нема вороття.

Та космос є, і небо над тобою,

Його дістатись хочеться рукою.

І хоч життя пішло у низ дугою,

Тримаю темп — він є мені метою.

Моє життя прекрасне від душі,

Бо надi мною небо ясне — хоч дощі.

Можливо, ти для когось ціль, що правду видає,

Ти теж приціл, який по плану наведе.

Заповнюєш прогалини, величина між ранами,

Йдемо шляхами, що обрали ми самі.

З барвами, граблями й греблями,

впадинами, падлами правилами

Закриваючи потребу у душі,

Мої вірші — як інструкція в руці.

Мої слова — як вітер крізь вуха,

Мій рух — земля, опора і сила духа.

Досвід — там, де ми із вами,

Реакція на дію,вітер, що вдихали.

Реакція на землю, на опору,

Тому давайте разом — йтимо у гору.

Піднімем брата, що завжди з тобою,

Відкриєм серце — хай воно ритми задає.

Бо тут, хто йде, той часто падає,

для серця в ближньому —  потреба завжди є.

Я тягнусь усіма силами до неба,

До сонця, вітер нам покаже шлях.

А небо, небо все розкаже —

Що бачило і свідком було досвіду мого,

На шляху не було нічого зайвого —

Лиш для мене, тільки моє значення. 

Тож давай, відтінок - допобачення!

Та космос є, і небо над тобою,

Його дістатись хочеться рукою.

І хоч життя пішло у низ дугою,

Тримаю темп — він є мені метою.