Збірник білих (не)віршів та чорних оповідань

очі

і лише в очах,

колір трав зелених,

та чаїв казенних,

виднілася лише крапля тих карих, що колись вперше помітивши,

шрам десь на скроні,

незручно були відведені.

і лише в карих очах,

як та кора дубова,

як та остання секунда, перед тим, як сяде сонця останній вогник,

була знайдена домішка тих зелених.

де б вони були тоді?

чому підняли погляд один на одного зараз?

куди вони подінуться, коли настане «а далі»?

дві пари очей,

дурна сотня фраз,

зріз незручних усвідомлень

і тремтячих дотиків.

Подобається

#3602 в Сучасна проза
#3848 в Різне
#924 в Поезія

Відредаговано: 24.07.2025