Збірник білих (не)віршів та чорних оповідань

вчитель літератури якось сказав

затримай дихання, зачекай ще трохи -
бо так простіше, бо так мовили близькі,
але колись буде зрив, під час якого розмалює він тремтячою рукою двері шкільного туалету,
бо вчитель літератури промовив, що його твори зістануть лиш задниці у тому самому туалеті,
з ним бог - отже, він не самотній,
з ним бог - отже, він потрапив туди, куди не слід,
своєму богу абетки тащить все - пензлі, ручки та аркуші,
скільки писав та скільки ще промовить,
смуток рве та міте, доки руки тріскаються від втоми 
- оце він собі надумав, вирішив, що зможе стати тим, чиє ім'я згадають хоча б тоді, коли зранку курять першу цигарку




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше