Покотилося розчервоніле сонце.
Відгук чіткий на потойбічний зов.
Фантазії глибин.
Обвал руїн.
Трепіт землі.
Тіло.Твоє.Тремтливе і оголене лежить на залишках монастиря.І скільки б не звертався до творця,мозок давно зрікся його.Оголене.Беззахисне.Єство.Розташувалось на граніті.Розпластане.Розкрите.Соковите.Утворене й приречене до цього.Чувся в далі церковний дзвін.І шепіт того,хто лишився у живих.І шепіт того,хто,до кінця цих незабутніх днів,буде належати мені.
-..У полум'ї гори.В агонії.