Світить в небі сонечко яскраве
Десь дзюркоче в далині струмок.
Вірю у майбутнє твоє славне,
Моя земле, рідний мій народ.
Сокіл проліта понад степами,
Розправля могутні свої крила.
Вірю у майбутнє твоє славне,
Моя земле, Батьківщино мила.
Сповнюється світлом золотавим
У жнива пшеничний колосок.
Вірю у майбутнє твоє славне,
Любий брате, щирий мій народ.
Ллється пісня бистрою рікою,
Сповнюється радістю земля.
У житті і мріях ти зі мною.
В серці ношу я твоє ім’я.
Мова, мов луна дзвінка лунає
Чиста, мелодійна, як кришталь.
І чого лишень у ній немає? –
Дійсність, мрії, щастя і печаль…
В шані я схилюсь перед тобою,
Мій народе, скривджений до болю.
Що ставав ти віддано до бою
За любов, за землю і за волю.
Ворогам на зло встаєш з колін,
Дітям в радість розриваєш пута.
І лунає вигук, наче дзвін:
«Україно, ти ще не забута!»
Небо синє – чисті твої очі,
А степи – волосся золотаве.
І сміливі прагнення дівочі
Гідні зватись прагненням держави.
Відродилась, рівна іншим стала
Діти відродитись помогли.
Україно, скільки ж ти їх мала,
Що життя за тебе віддали?
Переплелося дійсне і уявне –
Щастя й долі утворивсь клубок.
Вірю у майбутнє твоє славне,
Моя земле, рідний мій народ.
11.03.2005
Відредаговано: 05.02.2024