Така нестримна і така бажана,
Моя ти мила і моя кохана.
Тебе люблю я і тебе кохаю
І лиш тебе єдину я бажаю.
У сні і наяву живу тобою
Та почуття переливаються з журбою,
Бо не моя, нажаль, ти не моя.
Чому? – запитую щоразу в себе я.
Таке життя – незрозуміле і жорстоке.
І почуттів безжалісні потоки,
Зливаючись у біль, травмують душу,
І я, чомусь, терпіти все це мушу.
Мабуть тому, що я тебе кохаю,
Моя єдина, і тебе бажаю.
І мрію, що колись будеш моя, -
Я сподіваюсь, бо тебе кохаю я.
16.03.2003
Відредаговано: 05.02.2024