І кожну ніч, обличчям у подушку,
Стікає по щоках сльоза,
Від болю все в середині стискалось,
І дихала вона, наче ледь жива.
Кожну ніч її вбивала думка,
Що це з нею щось не так,
Що ніхто не зможе покохати,
І щаслива буде лишень у снах.
Вона його кохала до нестями,
А він розбивши почуття,
Наніс удар їй в спину,
Давши зрозуміти, що вона не та.
І скільки серце те болить,
І скільки рана кровоточать,
Вона його не може відпустить,
Або ж, доля цього не хоче
Відредаговано: 02.05.2024