І коли душа моя боліла,
Рятували лишень його слова,
Коли не знала де брати сили
В обійми до нього падала.
Коли від втоми опускались руки
Він тихо шепотів: «Люблю»
Тоді і втома і напруга зникли
А поцілунки в лобик ще жили..
Коли серце на шматки трощилось
І погляд мій ставав сумніше
Він потайки вирішував питання
Від яких метелики в душі жили..
І коли душа моя ридала
Я згадувала його тихий сміх
Він моє знеболююче від усього
Що не покинуте серед чужих.
Відредаговано: 02.05.2024