Колись, я все ж таки пробачу,
Тобі ту рану що пече
Що в серці юному зародилась
Коли покинув ти мене.
Колись я все таки забуду,
Як з того стану я пішла
Як моє серце плакало й шукало,
За що покарана душа.
Колись, я все ж таки пробачу,
Той погляд, що кричав про злість
В ньому сіялась твоя ненависть
До моїх спокійних слів.
Колись, я все таки забуду
Як кинув ти мене на чужині.
І серцю стане так спокійно
І проростуть там знов квітки.
Відредаговано: 02.05.2024