Збірка віршів "Інтерлюдії"
А може...
Застиг у німоті холодний Місяць,
Вдивлявся в світло тихої зорі.
Вона летить, не знаючи про місце,
Де він мовчить у нічній глибині.
В його думках — пожежа і лавина,
А на вустах — несмілива та печаль.
Він бачить, як вона, немов пір’їна,
Торкає неба золоту вуаль.
Та в кожному русі, в кожному світінні
Йому вчувається щось більш близьке:
Немов вона у тихому тремтінні
Для нього світить — ніжно і легке.
Йому здається: може, це тяжіння?
Чи просто мрії, вигадані ним?
А може, зірка теж в своїм мовчанні
Боïться стати світлом для обох одним?
І він мовчить. І ніч стоїть між ними.
І тільки світло ходить навмання…
Та, може, десь між зорями німими
Вона до нього тягнеться, як він…
Відредаговано: 02.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
