Збірка віршів "Інтерлюдії"

Сцена I. Інтерлюдія 3: Імперія

Вона — моя Римська імперія.
Велична. Холодна. Неприступна.

Я стояв під її стінами
у холодні дощі,
поки одяг не приріс до тіла,
поки її ім’я не приросло до язика
і я вже не міг вимовити нічого ніколи.

Вона глянула зверху
одним коротким холодним поглядом,
і я зрозумів:
тут не входять.
Тут навіть повітря належить тільки їй.

Я приходив щоночі
і просто стояв.
Не кричав.
Не просив.
Просто стояв,
аж поки час не зупинявся
і дощ не переставав бути дощем,
а ставав її мовчанням.

Вона ніколи не відчиняла.
Ні вікна.
Ні губ.
Ні душі.

Колись імперія впала,
але не переді мною.
Вона просто зникла за обрієм,
залишивши тільки порожній силует
на фоні сірого неба.

Тепер я ходжу по колу
навколо того місця,
де колись стояли її мури.
Трава проросла крізь мармур.
Дощ змив усі написи.

Але я все одно бачу її,
цілу,
крижану,
неприступну.

Вона — моя Римська імперія.
Мертва для світу.
Недоторкана для всіх.
І вічно жива в мені,
як могила,
яку я ношу в грудях
і ніколи не відкрию.

Подобається

#780 в Різне
#94 в Поезія

Відредаговано: 09.03.2026