Збірка віршів "Інтерлюдії"

Сцена I. Інтерлюдія 2: Зустріч

Ти не впізнала. Тиха і ясна,
Сиділа поруч — ближча за розлуку.
Між нами пролягла німа стіна,
Яку не перейти, не взявши руку.
Я в очі впився — пристально і вкрай,
Шукав у них хоч тінь того, що втратив.
Ти — мій колишній, мій далекий світ,
Який я сам прирік колись минати.
Я став інакшим. Вигорів до тла,
Закутався в мовчання і в кучері.
Мене кохання інше розп’яло
В холодних стінах темної вечері.
Тепер ми — паралельні дві прямі,
Хоч душі і гартовані в одному.
Я не віддам цей спокій свій пітьмі
І не повернусь до старого дому

Ярослав Титаренко

Подобається

#780 в Різне
#94 в Поезія

У тексті є: пошук себе, вірші, вірші про любов

Відредаговано: 09.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись