Знаєш. Серед сотні, тисяч могил
Ти відчуваєш себе живою.
І я невпинно молюся за їхні душі,
Хоча сама в душі не вірю в Бога.
Проте серед простого населення,
Ти як живий мрець, якого не поховали.
І я не живу, а просто існую.
Життя моє - суцільна втома,
Яка суцільно мене зжирає.
Моя грішна душа знаходить спокій тут,
Серед тисячі мовчазних могил.
Знаєш. Серед сотні тисяч могил,
Де в холодній землі лежать мертві,
В тобі горить бажання жити,
Проте серед живих - ти ходячий мрець.