По весні ми втрачаємо найкращих.
Біль. І холодна весна.
Тиша, оповита мороком,
Тобі назавжди залишиться 29.
Гіркота та іржавий присмак бою,
Застиг на твоєму обличчі.
По весні ми втрачаємо незламних.
Болем і горем оповито все навколо.
Очі матері оповиті смутою та слізьми,
Душа наповнена болем та печаллю.
Гіркий присмак втрати витає у повітрі.
І ось твою труну з бездиханним тілом кладуть,
В холодну не прогріту сонцем землю.
Нам дано лише три жмені,
Які впадуть на твою труну.
І майорітимуть прапори незламності,
Нагадуючи про тебе.
І по весні ми завжди втрачаємо
Найкращих, незламних і сміливих.