Велична, сильна та незламна,
Моя рідна та чарівна Україна.
Ти наче паросток троянди,
Який невпинно росте посеред холоду та бурі.
Твої паростки з печалі,
Які ростуть у холод та морози.
Твоя любов їх зігріває,
А турбота їх лікує та росте.
Твоя краса небесної чистоти,
У твоєму повітрі застиг запах поту та іржі.
А на вустах, прикус крові та сліз.
Ти не відчуваєш ніяких емоцій
Тільки біль. І холодна зима.