111
"Я краще помру там.
З кулею в грудях!
Аніж тут.
З лезом в руках!
Зі сльозами на очах,
В муках та печалі".
111
Крізь біль та сльози,
Злість і ненависть,
Ти змогла об'єднать всю країну.
Крізь розпач та печалі,
Ти ставала мужньою.
Ти босоніж йшла
По холодній кризі.
Крізь муки та страждання,
Ти продовжувала жити і радіти.
111
Заплакані карі очі.
Стали червоні від болю та печалі.
Сумом окутана земля.
І холодом оповита гора.
Тихо ходить смута по діброві,
Дивлячись на москаля.
Терором окутана душа.
Болить... Кровоточить... Страждає...
Рідна моя земля.