Нечутно забулися мирні часи,
Потроху ховаються у звуках війні,
Тенета із втоми і справ накривають,
І люди про світло усе частіш забувають.
Його заховали проблеми й незгоди,
Все важче вгадати нам примхи погоди,
На мить настрій вгору і знову на дно,
Хоч ноша важка, втім несем все одно.
Бракує нам спокою, тиші в душі,
На мить зупинитись, до річки піти,
На зорі хоч зрідка мигцем подивитись,
Не часто встигаєш, як слід помолитись.
Знов втома і темрява тягнуть на дно,
А ти все не тонеш всім бідам назло,
Бо віриш, що пройде війни пелена,
І сонце все ж зійде, надовго й сповна.
Відредаговано: 01.09.2026