Коли твій день похмуріший за ніч,
Кого не запитаю - в усіх проблеми,
І перепони випробовують на міць,
А я тримаюсь і кажу собі - так треба.
Я вже й забув, як виглядає сонце,
Всі світлі спогади пішли під темний лід,
І голова неначе у тумані,
Темніше ночі день в закинутому храмі.
Будинків силует у крижаній скульптурі,
Хвороб лихий момент,
Й війна - допоки ще без дна,
Неначе світу край застиг в мініатюрі.
Проси й воздасться - знаю не з чуток,
І з вірою в душі стояти легше,
Під буревієм із незгод в безодні на краю,
Сьогодні кожен з нас у власному бою.
Але я бачу інший світ, інакше всеж майбутнє,
Там де розтане темний лід,
Дерев весняний цвіт,
І сенс життя по-справжньому присутній.
Відредаговано: 22.04.2026