Щоб вижити, іноді варто в безодню крок,
У прірві сховали твій шлях до зірок,
Як фенікс із попелу і навпаки,
У лабіринті зі чорноти.
Думками зі світлом,
Втім в темряві шлях,
Лізеш східцями вгору,
І кров на руках.
Із фенікса в попіл, і навпаки,
Хоч сили замало, ти маєш дійти,
Навкруг тиснуть стіни, лещата-думки,
Але не здавайся, й ще дужче ривки.
Пройди лабіринт, шлях на гору знайди!
Пітьми не лякайся, назустріч іди!
Здолай порожнечу, забудь про думки!
На фенікс із попелу, або навпаки…
Відредаговано: 19.11.2025