Часи настали невеселі,
У правду вірив, а тепер,
Ти бранець у своїй ж оселі,
В будівлі замкнених дверей.
Ошуканістю віє зовні,
Й хоч не лякають холоди,
Та замість віри - порожнеча,
Все дужче стукає в шибки.
З безчестям ворога змирився,
Бо знаєш вже давно про це,
Нові вітри розчарування,
Сміються у твоє лице.
Часи настали невеселі,
Минуть вони, та пам’ятай,
Не вір у чесність незнайомців,
Ключі до серця не давай.
Відредаговано: 19.11.2025