Ми на порозі стоїмо,
Чи то радіти, чи журитись?
У невідомість мовчимо,
В думках продовжуємо молитись.
Чи вже фінал? Чи ще не час?
Чого чекати, хто нам скаже?
Є гарна фраза - “час покаже”,
Але тривога повсякчас.
Не вір нікому, серце слухай,
Нехай й помилишся, втім сам.
Це краще аніж мед у вухах,
Хоча й для серця, як бальзам.
Поріг ми маєм перетнути,
Занадто довгий коридор,
Нехай цей крок туди де сонце,
Туди де рідні, де любов.
Відредаговано: 19.11.2025